Прощання у білому: як Закарпаття зберігає пам’ять про фотографа Романа Жука

Дата публікації Прощання у білому: як Закарпаття зберігає пам’ять про фотографа Романа Жука
Опубліковано 19.11.26 07:10
Переглядів статті Прощання у білому: як Закарпаття зберігає пам’ять про фотографа Романа Жука 14
Прощання у білому: як Закарпаття зберігає пам’ять про фотографа Романа Жука

31 травня 2022 року Мукачівський собор заповнили люди в білому, які прийшли попрощатися з військовослужбовцем, фотографом, відеографом та активістом Романом Жуком. Замість труни в храмі стояла капсула з його прахом. Про це повідомляє Київ Life.

Дружина загиблого Олена попросила присутніх одягнути біле або вишиванку, принести живі квіти й не використовувати чорні стрічки. Серед бажаних квітів були тюльпани та ромашки, а також цибулинки тюльпанів.

Романа вирішили не ховати. Коли діти виростуть, вони самі визначать, що робити з прахом батька. Під час прощання десятирічний син подружжя Серафим зіграв на фортепіано «Лібертанго» — улюблену мелодію Романа. На великому екрані показували фотографії з його життя.

«Мені було важливо зробити таку світлу історію. Коли забрали дітей, я вже дозволила собі слабкість і багато плакала», — згадувала Олена.

За її словами, вона не хотіла своєю поведінкою завдавати болю людині, яка пішла. «Уявляю, що я своєю поведінкою травмую зараз його душу. Та душа не хотіла, щоб так сталося. Роман, як чоловік, не хотів завдавати болю мені, нашим дітям», — пояснила жінка.

Роман та Олена познайомилися на першому курсі Мукачівського державного університету, де обоє навчалися на факультеті туризму та готельно-ресторанного бізнесу. Батько Романа Степан Жук розповідав, що син закохався в Олену від самого початку навчання.

Олена серйозно займалася фрістайлом — стрибала на лижах із трампліна, виконуючи акробатичні трюки. Роман захоплювався велотріалом — екстремальним видом спорту на велосипеді без сідла, а також просто любив їздити на велосипеді.

Історії прощання із загиблими та пошуку нових способів зберегти пам’ять про них і надалі з’являються в українському публічному просторі. Зокрема, у Києві відбуваються ініціативи, присвячені темам смерті, пам’яті та горювання, серед них — фестиваль «Життєсмерть».

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter