«Секс і смерть у таборі Міазма»: горор про дорослішання міленіалів

Дата публікації «Секс і смерть у таборі Міазма»: горор про дорослішання міленіалів
Опубліковано 01.11.26 11:04
Переглядів статті «Секс і смерть у таборі Міазма»: горор про дорослішання міленіалів 51
«Секс і смерть у таборі Міазма»: горор про дорослішання міленіалів

29 жовтня в український прокат вийде комедійний горор режисерки Джейн Шонбурн «Секс і смерть у таборі Міазма». Світова прем’єра стрічки відбулася цього року на Каннському кінофестивалі, а в Україні її вперше показали на відкритті десятого Київського тижня критики.

Про фільм, що переосмислює слешери 1980-х, іронізує над сучасним постгорором і говорить про квір-ідентичність, розповідає Київ Life. Стрічка містить зображення крові та чутливий контент.

Франшиза про Маленьку Смерть

Сюжет фільму розгортається навколо вигаданої горор-франшизи «Міазма». У її стрічках 1980-х група молодих вожатих приїздила до літнього табору, де на них полював серійний убивця на прізвисько Маленька Смерть.

За легендою, він був трансгендерним підлітком, якого цькували до смерті. У фільмах франшизи ця історія перетворилася на міф про хтонічне зло: Маленька Смерть носить на голові вентиляційну шахту та озброєний велетенським списом.

Вигадана серія налічує десять фільмів, але згодом втратила популярність через повторення жанрових кліше. Через роки голлівудські продюсери вирішують перезапустити її як постгорор, присвячений квір-ідентичності.

Для роботи над римейком вони наймають молоду режисерку Кріс, яку зіграла Ханна Айнбіндер. Вона з дитинства захоплювалася «Міазмою», тому вирушає до засніженого північного штату, щоб переконати акторку Біллі Преслі взяти участь у новому фільмі.

Преслі грає Джилліан Андерсон. Її героїня свого часу була єдиною вцілілою жертвою Маленької Смерті у перших культових частинах франшизи. Зустріч із нею змушує Кріс по-новому подивитися на кіно свого дитинства, а також на пам’ять, травму й переосмислення старих історій.

Горор про кіно та фанатську культуру

«Секс і смерть у таборі Міазма» завершує синефільсько-постмодерну трилогію Шонбурн. До неї також входять фільми «Ми всі їдемо на Всесвітню виставку» та «Я бачив світло телевізора».

На стиль режисерки вплинули не лише фільми, а й серіальна культура, перші інтернет-форуми та епоха зародження фанфіків. У юності Шонбурн публікувала вигадані спойлери до серіалу «Баффі — винищувачка вампірів». Вони здавалися настільки правдоподібними, що їх підхоплювали деякі медіа.

Тому нова стрічка одночасно відтворює правила класичного слешера, грається з його образами й ставить під сумнів спроби кіноіндустрії надати старим жанровим формулам сучасного та «престижного» звучання. Тема пам’яті й травми у фільмі перегукується з увагою до культури пам’яті в Києві, зокрема у матеріалі про фестиваль «Життєсмерть».

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter