«Живі кінокамери»: навіщо німецькі митці їдуть у воєнний Київ

Дата публікації «Живі кінокамери»: навіщо німецькі митці їдуть у воєнний Київ
Опубліковано 17.11.26 02:11
Переглядів статті «Живі кінокамери»: навіщо німецькі митці їдуть у воєнний Київ 66
«Живі кінокамери»: навіщо німецькі митці їдуть у воєнний Київ

Німецький художник Пауль Антон Мацейовський уже кілька років працює між українським і німецьким мистецькими контекстами. Він малює повсякденне життя в Україні, створює офорти про війну та організовує резиденцію Spiegelhand, яка об’єднує митців із двох країн. Про це він розповів в інтерв’ю Київ Life.

До Києва Мацейовський уперше приїхав у 2016 році на три місяці. Місто настільки його вразило, що вже через кілька днів він вирішив пов’язати з ним своє життя.

«Коли я вперше приїхав до Києва у 2016 році, уже через три дні сказав: “Я хочу тут жити”. Я справді полюбив це місце», – пригадує художник.

Від київських замальовок до воєнних офортів

Мацейовський навчався в Дюссельдорфській академії мистецтв у класах живописця Йорґа Іммендорффа та художника Пітера Дойга. В Україні він починав із малюнків тушшю й аквареллю в Києві, а також працював під час мистецької резиденції у Костянтинівці.

Згодом у його практиці з’явилися сюрреалістичні офорти на воєнну тематику та серії портретів-інтерв’ю. Їх художник створює з натури, розмовляючи з людьми під час роботи. На його думку, процес малювання допомагає співрозмовникам відкриватися.

Спостерігаючи за українським суспільством, митець відзначає його витримку та взаємну повагу. Він вважає, що повномасштабна війна не змінила основу цього суспільства, а лише виразніше показала його солідарність.

Художник також порівнює робочі ритми в Україні та Німеччині. За його спостереженнями, українські митці й працівники культурних інституцій часто одночасно займаються маркетингом, працюють у студії та ведуть бухгалтерію.

«Я дійсно навчився від своїх друзів-художників та людей з інституцій, як працювати. Вони працюють по 10 годин: уранці займаються маркетингом, потім ідуть у студію, а вечорами роблять бухгалтерію», – розповідає Мацейовський.

Як працює резиденція Spiegelhand

Життя в Україні спонукало художника запрошувати сюди німецьких колег. У межах низової резиденції Spiegelhand вони приїздять в Україну та працюють у дуетах з українськими митцями безпосередньо на місці. Підсумком стають спільні проєкти й виставки.

Мацейовський прагне, щоб його колеги побачили Україну не крізь готові уявлення, а через особисте спілкування та спільну роботу.

«Я хотів привезти сюди німців, щоб вони також вийшли за межі нашого суспільства й подивилися на нього збоку», – пояснює він.

Для художника важливий не лише завершений твір, а й сам процес взаємодії. Українську реальність він фіксує у скетчах та акварелях, а портрети створює під час розмов із людьми.

Його практика перегукується з українськими мистецькими ініціативами, що документують досвід війни та життя суспільства. Серед них – виставка «Покоління війни», на якій представили роботи митців із різних країн, а також київський проєкт «Позивний: Художник», присвячений художникам-захисникам столиці.

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter