З окупації додому повернули 21 українця: подробиці повернення

Із тимчасово окупованих територій України вдалося повернути додому 21 громадянина. Евакуація стала результатом спільної роботи Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, державних установ, міжнародних партнерів, волонтерів і представників відповідального бізнесу. Сімнадцять людей вивезли безпосередньо з окупованих районів, ще четверо громадян змогли дістатися України транзитом через Грузію та Молдову.

Про чергове повернення українців повідомив омбудсман Дмитро Лубінець. За його словами, кожна така операція потребує індивідуального планування, адже цивільні на тимчасово окупованих територіях перебувають під постійним контролем російських сил. Людям можуть перешкоджати у виїзді, вимагати документи, проводити допити та перевірки, чинити психологічний тиск або погрожувати переслідуванням через проукраїнську позицію.

Важливу підтримку в організації евакуації надала міжнародна компанія з українським корінням МХП та її засновник і генеральний директор Юрій Косюк. Співпраця держави, правозахисних структур, гуманітарних організацій і бізнесу дає змогу створювати безпечні маршрути для людей, які прагнуть залишити окупацію. У багатьох випадках йдеться не просто про виїзд із небезпечної території, а про складну багатоступеневу операцію з урахуванням стану здоров’я, віку, наявності дітей і ризиків для кожного члена родини.

Три родини з Херсонщини повернулися в Україну

Серед звільнених від окупації громадян були три родини з Херсонської області. До початку повномасштабної війни ці люди жили по сусідству. Після захоплення населеного пункту вони опинилися в однакових небезпечних умовах і поступово стали для одне одного найближчими людьми. Спільне життя в окупації об’єднало їх сильніше, ніж звичайне сусідство у мирний час.

Родини разом переживали обстріли, тривалі відключення електроенергії, нестачу продуктів і ліків. Вони підтримували літніх людей, ділилися запасами, допомагали з побутовими справами та намагалися зберегти зв’язок між собою. За умов, коли доступ до медичної допомоги, українських новин і стабільного зв’язку був обмежений, взаємодопомога стала для них одним із головних способів вижити.

Окупація суттєво вплинула на життя цивільного населення. Люди змушені були пристосовуватися до примусових правил, обмежень пересування та постійної небезпеки. За відмову від співпраці з окупаційною адміністрацією громадянам могли погрожувати, проводити обшуки або затримувати. У таких умовах навіть підготовка до виїзду вимагала максимальної обережності, адже необдуманий крок міг поставити під загрозу всю родину.

Попри те, що евакуація завершилася успішно, двоє близьких людей залишилися на окупованій території. Причиною стало різке погіршення їхнього стану здоров’я, через яке вони не змогли пройти весь маршрут. Для родин це стало болісною обставиною, адже головною метою було повернення всіх разом. Українська сторона продовжує шукати можливості для допомоги тим, хто залишився, і працюватиме над їхнім подальшим безпечним переміщенням.

Повернення людей із тимчасово окупованих районів передбачає значну підготовчу роботу. Потрібно встановити особи громадян, перевірити документи, визначити найбезпечніший шлях, домовитися про транспорт і супровід, а також врахувати можливі перевірки на блокпостах. Окремої уваги потребують люди з хронічними захворюваннями, маломобільні громадяни, неповнолітні та особи похилого віку.

Сім’я залишила окупацію через переслідування

Ще четверо українців повернулися додому через території Грузії та Молдови. Це одна родина, до складу якої входять громадянин України, його батько та дві малолітні дівчинки. Їхній виїзд був пов’язаний не лише з бажанням залишити окуповану територію, а й із реальною загрозою для безпеки через переслідування родини.

Як повідомив Дмитро Лубінець, проблеми почалися після затримання матері дітей. Жінку переслідували через її проукраїнську позицію, а згодом окупаційна влада засудила її до тривалого ув’язнення. Після цього її рідні опинилися під додатковим тиском. Для батька та двох малолітніх дочок виїзд став необхідним кроком, щоб уникнути нових репресій і забезпечити дітям безпечне майбутнє.

Транзитні маршрути через інші країни використовують у тих випадках, коли прямий виїзд із захопленої території неможливий або пов’язаний із надмірним ризиком. Такі поїздки можуть тривати довше, потребувати кількох етапів і залучення різних державних та гуманітарних структур. Для сімей із дітьми додатково організовують тимчасове проживання, медичний огляд, психологічну підтримку та оформлення необхідних документів.

Українці, які залишаються під окупацією, стикаються з примусовою паспортизацією, обмеженнями свободи пересування, незаконними обшуками та затриманнями. На дітей і батьків можуть чинити тиск через систему освіти, змушуючи їх навчатися за нав’язаними програмами та відмовлятися від української ідентичності. Особливо вразливими є родини, які відкрито демонструють підтримку України або відмовляються співпрацювати з окупаційними адміністраціями.

У таких обставинах евакуація стає способом захистити не лише життя, а й право людини залишатися собою. Для дітей це також можливість знову жити в українському інформаційному та освітньому середовищі, отримувати належну медичну допомогу й не перебувати під постійною загрозою переслідувань.

Україна продовжує повертати своїх громадян

Повернення 21 українця демонструє, що робота з евакуації цивільних із тимчасово окупованих територій триває. Держава прагне допомогти кожному громадянину, який хоче залишити небезпечний район і повернутися на підконтрольну Україні територію. Пріоритетами залишаються безпека людей, возз’єднання родин, захист дітей і надання допомоги після прибуття.

Для евакуйованих завершення маршруту не означає припинення всіх труднощів. Багатьом необхідно відновити паспорт та інші документи, оформити соціальні виплати, пройти медичне обстеження, знайти житло й отримати психологічну допомогу. Люди, які провели тривалий час в окупації, можуть мати травматичний досвід, проблеми зі здоров’ям або втратити джерело доходу. Тому повернення має супроводжуватися комплексною державною та гуманітарною підтримкою.

Окремої уваги потребують діти. Після пережитого їм можуть знадобитися консультації психологів, відновлення навчання, допомога в адаптації до нового середовища та безпечні умови проживання. Для дорослих важливими є працевлаштування, юридичний супровід і можливість отримати інформацію про подальші кроки. Підтримка в перші тижні та місяці після евакуації допомагає людям поступово повернути відчуття стабільності.

Історії трьох родин із Херсонщини та сім’ї, яка виїхала через Грузію і Молдову, показують різні сценарії повернення з окупації. Одні люди роками чекають на можливість виїхати разом із сусідами та близькими. Інші змушені залишати домівку через незаконні вироки, переслідування і безпосередню загрозу дітям. Усі вони мають спільне прагнення — жити у вільній, безпечній та незалежній Україні.

Повернення 21 громадянина є важливою подією для їхніх родин і всього українського суспільства. За цією цифрою стоять складні рішення, тривале очікування, страх, підтримка близьких і надія на нове життя. Українські державні органи, правозахисники, волонтери та партнери продовжують працювати, щоб допомогти тим, хто досі перебуває в окупації, і забезпечити повернення додому якомога більшої кількості людей.