Тихон Гулевичук
Європейські політики дедалі гостріше реагують на публічні заяви президента США Дональда Трампа щодо України та її президента Володимира Зеленського. Голова комітету з питань оборони та безпеки Європейського парламенту Марі-Агнес Штрак-Циммерманн заявила, що американський лідер фактично опинився на боці агресора, коли почав жорстко критикувати українське керівництво. На її думку, така позиція створює небезпечне враження, ніби відповідальність за війну можна покласти не на Росію, а на державу, яка захищається від повномасштабного вторгнення.
Реакція європейської політикині стала одним із найпомітніших сигналів зростання недовіри до Вашингтона. У країнах Європейського Союзу обговорюють не лише тональність висловлювань Дональда Трампа, а й можливу зміну зовнішньополітичного курсу США. Йдеться про майбутнє військової допомоги Україні, ставлення до російської агресії, роль НАТО та надійність американських гарантій для європейських союзників.
Європа різко відреагувала на критику України
Марі-Агнес Штрак-Циммерманн протягом тривалого часу послідовно виступає за посилення підтримки України та збільшення тиску на Росію. Її оцінка слів Дональда Трампа відображає позицію значної частини європейського політичного середовища. Там вважають, що публічні нападки на Володимира Зеленського можуть спотворити реальну картину війни та відвернути увагу світової спільноти від дій кремля.
Україна не розпочинала збройного конфлікту й не претендувала на території сусідньої держави. Саме росія незаконно окупувала українські землі, розпочала масштабне вторгнення та систематично завдає ударів по цивільній інфраструктурі. Тому спроби представити Київ головною перешкодою для миру викликають обурення серед європейських партнерів України.
На думку критиків американської позиції, мирні переговори не можуть будуватися на тиску лише на одну сторону. Якщо Україну змушуватимуть погодитися на невигідні умови без реальних гарантій безпеки, це не усуне загрозу, а лише створить паузу перед новим етапом російської агресії. Європейські політики наголошують, що стійкий мир можливий лише за умови поваги до суверенітету України та міжнародного права.
Особливе занепокоєння викликає можливість того, що Сполучені Штати ухвалюватимуть рішення щодо України без достатньої координації з європейськими союзниками. Для держав ЄС це означало б ризик опинитися перед уже сформованими домовленостями, наслідки яких безпосередньо впливатимуть на безпеку всього континенту.
Чому США почали сприймати як ненадійного партнера
Фраза про те, що США більше не вважають надійним партнером, свідчить про масштаб змін у трансатлантичних відносинах. Протягом десятиліть Вашингтон залишався головною військово-політичною опорою Європи. Сполучені Штати відігравали провідну роль у НАТО, забезпечували значну частину оборонних можливостей Альянсу та підтримували європейських союзників у протистоянні зовнішнім загрозам.
Тепер європейські уряди змушені враховувати, що американська політика може істотно змінюватися залежно від результатів виборів і позиції конкретної адміністрації. Для партнерів США це створює питання щодо довгострокової передбачуваності Вашингтона. Якщо стратегічні рішення ухвалюються під впливом внутрішньополітичної боротьби, союзники не можуть бути впевненими, що отримають підтримку в критичний момент.
Недовіра до США не означає автоматичного розриву трансатлантичного партнерства. Водночас вона змушує європейські країни переглядати власні підходи до оборони. У Брюсселі та європейських столицях дедалі частіше говорять про необхідність збільшення видатків на армію, розвитку оборонної промисловості та створення запасів озброєння. Окрему увагу приділяють протиповітряній обороні, безпілотним системам, ракетним технологіям і виробництву боєприпасів.
Європа багато років значною мірою покладалася на американські військові можливості. Йдеться про супутникову розвідку, логістику, транспортну авіацію, системи управління та високоточне озброєння. Швидко замінити ці ресурси неможливо. Проте політичні дискусії навколо заяв Дональда Трампа прискорюють процес формування більш самостійної європейської політики безпеки.
Для росії будь-які розбіжності між США та Європою є вигідними. Кремль зацікавлений у послабленні західної коаліції, зменшенні військової допомоги Україні та поширенні думки, що демократичні держави не здатні діяти спільно. Саме тому європейські політики побоюються, що конфліктні заяви між союзниками можуть бути використані російською пропагандою як доказ нібито неминучого розпаду підтримки України.
Які наслідки це може мати для України
Для Києва зміна американської риторики має не лише дипломатичне, а й практичне значення. Україна потребує системної військової допомоги, адже від наявності озброєння, боєприпасів і засобів протиповітряної оборони залежить здатність стримувати російські атаки. Важливими залишаються також розвідувальна інформація, фінансова підтримка, технологічна співпраця та політична участь США у міжнародних переговорах.
Якщо Сполучені Штати скорочуватимуть допомогу або вимагатимуть від України односторонніх поступок, Європі доведеться швидше нарощувати власну підтримку. Це може передбачати довгострокові програми постачання зброї, спільне виробництво військової техніки, навчання українських військових і фінансування відновлення критичної інфраструктури.
Водночас європейські держави розуміють, що самостійне забезпечення потреб України потребуватиме значних ресурсів. Оборонні підприємства країн ЄС не завжди здатні швидко виробити необхідну кількість техніки та боєприпасів. Крім того, урядам доведеться переконувати суспільства у необхідності тривалих витрат на безпеку, оскільки війна росії проти України може мати наслідки для всього континенту.
Окремим викликом є питання гарантій безпеки після завершення бойових дій. Україна наполягає, що будь-яка мирна угода повинна містити механізми, здатні запобігти новому вторгненню. Формальних запевнень буде недостатньо, якщо вони не підкріплюватимуться конкретними зобов’язаннями, військовою присутністю партнерів, постачанням озброєння та готовністю реагувати на можливе порушення домовленостей.
Європейські політики побоюються, що поспішне укладення угоди без участі України може закріпити небезпечний прецедент. У такому разі агресор отримає сигнал, що силове захоплення територій може завершитися політичними вигодами. Це створило б загрозу не лише для України, а й для інших держав, які мають спільний кордон із росією або перебувають у зоні її геополітичного впливу.
Заява Марі-Агнес Штрак-Циммерманн демонструє, що в Європі готові відкрито критикувати Вашингтон, якщо його політика суперечить принципам підтримки України та стримування росії. Водночас остаточні висновки про майбутнє відносин між США та Європою залежатимуть не тільки від політичних заяв, а й від конкретних рішень щодо допомоги Києву, санкцій проти кремля та зміцнення обороноздатності НАТО.
Європа опинилася перед необхідністю діяти більш самостійно. Навіть якщо трансатлантичний союз збережеться, його формат уже не буде таким, як раніше. Довіра до Сполучених Штатів залежатиме від послідовності американської політики, а європейські держави паралельно розвиватимуть власні оборонні можливості. Для України найважливішим залишається збереження міжнародної підтримки та недопущення домовленостей, укладених за рахунок її суверенітету.