Родині загиблого рятувальника з Київщини вручили орден «За мужність»

Родині загиблого рятувальника з Київщини Михайла Проценка передали державну нагороду, присвоєну йому посмертно Президентом України. Дружина героя отримала орден «За мужність» ІІІ ступеня — відзнаку за особисту мужність, самовідданість і сумлінне виконання службового обов’язку. Нагорода стала офіційним свідченням того, що подвиг працівника Державної служби України з надзвичайних ситуацій не залишився без уваги держави та суспільства.

Церемонія вручення відбулася напередодні Дня рятівника. У цей день в Україні вшановують працівників цивільного захисту, які щодня ризикують власним життям заради безпеки інших людей. Також згадують тих, хто загинув під час гасіння пожеж, проведення аварійно-рятувальних робіт, розмінування територій і ліквідації наслідків ворожих атак. Серед них — 30-річний головний майстер-сержант служби цивільного захисту, пожежний-рятувальник 22-ї державної пожежно-рятувальної частини селища Калита Михайло Проценко.

Для дружини та двох маленьких синів ця нагорода має особливе значення. Вона не здатна замінити рідну людину та повернути батька до родини, однак зберігає пам’ять про його службу, відвагу й життєвий вибір. Орден «За мужність» ІІІ ступеня відтепер буде родинною реліквією, яка нагадуватиме дітям про батька-героя та його внесок у порятунок людей.

Професійний шлях Михайла Проценка

До лав ДСНС Михайло Проценко приєднався у 2020 році. За час служби він набув досвіду, необхідного для роботи в умовах постійної небезпеки, і став частиною колективу, для якого взаємодопомога, дисципліна та швидкість прийняття рішень є основою щоденної роботи. Пожежний-рятувальник брав участь у гасінні займань, аварійно-рятувальних операціях і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Служба рятувальника вимагає не лише фізичної витривалості, а й психологічної стійкості. Під час кожного виїзду працівники ДСНС мають діяти чітко, навіть якщо навколо триває пожежа, руйнуються будівлі або існує загроза повторного удару. Вони заходять у небезпечні зони, допомагають постраждалим, шукають людей під завалами, локалізують пожежі та роблять усе можливе, щоб мінімізувати наслідки трагедій.

Робота пожежного-рятувальника майже ніколи не буває передбачуваною. Виклик, який починається як звичайне повідомлення про надзвичайну подію, може за лічені хвилини перетворитися на складну операцію з порятунку людей. Саме тому від кожного члена команди потрібні уважність, витримка та готовність без вагань прийти на допомогу. У таких умовах особливо цінуються надійність і відповідальність — якості, якими, за спогадами колег, вирізнявся Михайло Проценко.

У рятувальному підрозділі довіра між працівниками має вирішальне значення. Під час виконання завдання кожен повинен знати власні обов’язки та бути впевненим у напарниках. Від злагодженості дій залежить не лише результат роботи, а й життя самих рятувальників. Михайло сумлінно виконував поставлені завдання, залишаючись відданим професії та людям, заради яких обрав службу.

Загибель під час ліквідації наслідків обстрілу

7 лютого 2026 року життя Михайла Проценка трагічно обірвалося. Рятувальник загинув у Бориспільському районі під час ліквідації наслідків ворожого обстрілу. Він перебував на місці надзвичайної події та виконував службове завдання, допомагаючи усувати наслідки атаки й повертати постраждалій території безпечні умови.

Робота після обстрілів залишається надзвичайно небезпечною навіть після припинення атаки. На місці можуть виникати нові займання, обвалюватися пошкоджені конструкції, залишатися нерозірвані боєприпаси та інші вибухонебезпечні предмети. Рятувальники змушені діяти швидко, але водночас максимально обережно, адже від їхньої роботи залежить порятунок постраждалих і безпека мешканців.

Загибель Михайла стала тяжким ударом для його сім’ї, побратимів і громади Київщини. За кожним виїздом підрозділів ДСНС стоять конкретні люди, які залишають власні родини, щоб допомогти іншим. Вони працюють у зруйнованих будинках, охоплених вогнем приміщеннях, на місцях дорожньо-транспортних пригод і в районах, що зазнали обстрілів. Повномасштабна війна зробила цю службу ще складнішою, адже рятувальники часто працюють під загрозою повторних атак.

Для родини Михайла Проценка його загибель стала непоправною втратою. Дружина та двоє синів залишилися без чоловіка й батька, який щодня повертався до них після небезпечної роботи. Діти зростатимуть із пам’яттю про тата, котрий обрав професію допомагати людям і до останнього залишався вірним своєму обов’язку.

Орден як знак державної вдячності

Посмертне нагородження Михайла Проценка орденом «За мужність» ІІІ ступеня має не лише офіційне, а й глибоке людське значення. Це знак пошани до працівника, який загинув під час виконання завдання, захищаючи інших від наслідків ворожої атаки. Державна відзнака засвідчує, що його самопожертва є частиною спільної історії боротьби українського народу та щоденного спротиву російській агресії.

Пам’ять про загиблих рятувальників важлива для всієї громади. Їхні імена не повинні залишатися лише в офіційних документах чи повідомленнях про нагородження. За кожним ім’ям — людська доля, родина, друзі, колеги та роки служби. Михайло Проценко був сином, чоловіком, батьком і професіоналом, який обрав шлях відповідальності та допомоги людям.

День рятівника є нагодою подякувати всім працівникам цивільного захисту за їхню щоденну працю. Водночас це день пам’яті про тих, хто не повернувся з виїзду. Їхній приклад нагадує, наскільки високою може бути ціна безпеки, яку суспільство часто сприймає як належне. Пожежники-рятувальники першими прибувають туди, де панують небезпека, розпач і хаос, щоб повернути людям надію та шанс на порятунок.

Для колег Михайло Проценко назавжди залишиться сміливим і надійним побратимом. Для дружини та синів — люблячим чоловіком і батьком. Для Київщини — героєм, який віддав життя, виконуючи службовий обов’язок. Переданий родині орден «За мужність» став символом поваги до його честі, відваги та самовідданості.

Світла пам’ять Михайлу Проценку та всім рятувальникам, які загинули під час виконання службових завдань. Їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті родин, колег, громад Київщини та всієї України.