Амброзія за 66 мільйонів: як «Київзеленбуд» заробляє на «мертвих» тендерах

Боротьба з амброзією в Києві дедалі більше нагадує не системну міську програму, а заплутану історію про великі бюджети, невдалі закупівлі та відсутність відчутного результату. Комунальне об’єднання «Київзеленбуд» протягом 2025–2026 років кілька разів намагалося знайти підрядників для хімічного знищення карантинних рослин. Загальна очікувана вартість цих процедур сягнула приблизно 66,48 мільйона гривень, однак жоден із тендерів не завершився укладенням договору.

Усі п’ять закупівель не відбулися через відсутність пропозицій. Тобто місто планувало витратити десятки мільйонів гривень на послугу, яка мала безпосередньо впливати на здоров’я киян, але не змогло знайти виконавців. Тим часом амброзія продовжує з’являтися на пустирях, уздовж доріг, біля промислових зон і на інших територіях, де контроль за рослинністю часто залишається недостатнім.

Для людей із сезонною алергією це не абстрактна проблема. Пилок амброзії може спричиняти нежить, подразнення очей, кашель, ускладнення дихання та загальне погіршення самопочуття. Проте у фінансовому вимірі історія виглядає ще масштабніше: бюджетні плани були, закупівельні оголошення були, а реальної послуги, схоже, не з’явилося. Саме тому ситуація потребує оцінки не лише з боку медиків чи екологів, а й з позиції ефективності управління коштами громади.

Амброзія за 66 мільйонів: як «Київзеленбуд» заробляє на «мертвих» тендерах

Перші дві процедури оголосили у липні 2025 року. Кожна з них передбачала близько 8,13 мільйона гривень фінансування. Однак охочих виконати роботи не знайшлося. Після цього замовник оголосив нову закупівлю, збільшивши очікувану вартість приблизно до 18,3 мільйона гривень. Та навіть суттєве зростання суми не переконало потенційних учасників подати свої пропозиції.

У липні 2026 року з’явилися ще дві процедури. Їхня орієнтовна вартість становила близько 15,96 мільйона гривень кожна. Проте результат виявився незмінним: тендери знову залишилися без учасників. У підсумку п’ять спроб провести закупівлю завершилися без договору, а місто втратило час, який особливо важливий для сезонних робіт із боротьби з карантинними рослинами.

Відсутність пропозицій у п’яти великих закупівлях поспіль не можна пояснювати лише випадковістю. Ринок міських послуг зазвичай зацікавлений у довгострокових і масштабних замовленнях, якщо вони є економічно обґрунтованими та зрозумілими для бізнесу. Тому така ситуація може свідчити про проблеми з умовами закупівель, технічним завданням, строками, вимогами до учасників або порядком розрахунків.

Не менш важливим є питання очікуваної вартості. Збільшення бюджету з приблизно 8 мільйонів до понад 18 мільйонів гривень саме по собі не пояснює, чому виконавці так і не з’явилися. Замовник мав би показати, з яких розрахунків сформовано кожну суму, які площі планувалося обробити, які препарати передбачалися та скільки коштують аналогічні послуги на ринку. Без таких пояснень мільйонні цифри виглядають не як результат глибокого планування, а як формальні бюджетні орієнтири.

Окрема проблема полягає в сезонності боротьби з амброзією. Обробку територій необхідно проводити у визначені строки, коли рослина перебуває на відповідній стадії розвитку. Якщо закупівля затягується, підрядник не встигає виконати роботи в оптимальний період. Тоді навіть успішне укладення договору може не дати потрібного ефекту. Для міста це означає подвійні втрати: кошти плануються, але не освоюються належним чином, а проблема поширення рослини залишається.

Показово, що в документах ішлося саме про хімічне знищення карантинних бур’янів. Такий підхід потребує особливо чіткого опису технології, переліку дозволених препаратів, вимог до безпеки та контролю за впливом на людей, тварин і довкілля. Якщо технічне завдання надмірно складне або містить суперечливі умови, воно може відлякувати добросовісних компаній. Якщо ж вимоги сформульовано надто загально, місто ризикує отримати послугу, якість якої буде складно перевірити.

Від тендерної бездіяльності до «робіт-привидів»

Питання до роботи «Київзеленбуду» виникають не лише через закупівлі, які не відбулися. На тлі тендерної історії особливої уваги набувають кримінальні провадження, у яких фігурують попередні замовлення підприємства. Важливо наголосити, що наведені обставини є версіями слідства, а остаточну оцінку діям посадовців і підрядників має надати суд.

В одному з епізодів ішлося про майже 4,9 мільйона гривень, виділених на обробку територій площею близько 90 гектарів. За версією правоохоронців, частину робіт могли не виконати фактично, хоча документи про їхнє завершення були оформлені, а кошти перераховані. Якщо ці підозри підтвердяться, йтиметься про класичну проблему «робіт-привидів», коли паперові акти не відповідають реальному стану територій.

У матеріалах інших епізодів згадувалися роботи та матеріали для парків «Наталка», «Позняки» і «Фестивальний». Слідство перевіряло, чи могли окремі послуги існувати переважно у звітності, а не на територіях, які мали бути благоустроєні. Попередньо заявлені збитки в деяких провадженнях оцінювалися більш ніж у мільйон гривень.

Також правоохоронці повідомляли про можливе завищення вартості робіт у парках «Радунка», «Нивки», «Юність» та «Орлятко» у два або три рази. Окремий блок претензій стосувався реконструкції скверу на вулиці Шептицького, де експертні оцінки могли вказувати на збитки приблизно в 1,1 мільйона гривень. Ще в одному напрямі перевіряли можливе приховування статків на суму близько 9,6 мільйона гривень.

Найсерйозніше звучать твердження про можливу систему неформальних платежів. За версією слідства, підрядники могли повертати посадовцям до 15 відсотків від отриманих коштів. Правоохоронці заявляли про документування мільйонних хабарів і намір зібрати щонайменше 25 мільйонів гривень. Однак до завершення судових процесів ці твердження не можуть вважатися доведеними фактами.

Водночас сама кількість епізодів і масштаби сум свідчать про необхідність посилити контроль за комунальними закупівлями. Підписаний акт виконаних робіт не повинен бути єдиною підставою для оплати. Місто має перевіряти фактичний обсяг послуг, стан оброблених територій, використані матеріали та відповідність результату умовам договору.

Кому відповідати за мільйонні провали

Історія з амброзією демонструє, що головна проблема може бути не в одному невдалому тендері, а в самій системі підготовки та контролю закупівель. Коли замовник не аналізує можливості ринку, не перевіряє реалістичність технічного завдання і не пояснює походження очікуваної вартості, ризик провалу стає передбачуваним. А коли після цього не проводиться незалежна оцінка причин, помилки можуть повторюватися знову.

Після п’яти процедур без учасників міська влада має оприлюднити чіткі відповіді на кілька принципових запитань. Чому підприємці не виявили інтересу до замовлення? Чи відповідали запропоновані ціни ринковим? Які саме площі мали оброблятися? Чи були строки виконання реалістичними? Чи не містили умови закупівель вимог, які безпідставно звужували коло потенційних учасників?

Потрібен і новий підхід до перевірки виконаних робіт. Для кожної ділянки варто фіксувати координати, площу, дату та спосіб обробки. До контролю можна залучати незалежних фахівців, а результати перевірок мають бути доступними громаді. Фотофіксація, акти обстеження, лабораторний контроль і повторний огляд територій зробили б значно складнішим оформлення послуг, яких насправді не було.

Не менш важливо розділити відповідальність за планування, проведення закупівлі та приймання робіт. Якщо всі рішення фактично зосереджені в одному ланцюгу, внутрішній контроль стає формальністю. Прозорі процедури, публічні обґрунтування та незалежний аудит можуть зменшити ризики змови між замовником і підрядником.

Для киян результат має вимірюватися не кількістю оголошених тендерів і не розміром запланованого бюджету. Важливо, чи стало менше амброзії, чи були захищені алергіки, чи отримало місто якісну послугу та чи можна простежити долю кожної гривні. Поки закупівлі на десятки мільйонів залишаються без договорів, а паралельно тривають розслідування щодо можливих зловживань, довіра до комунального підприємства неминуче знижується.

Ситуація з 66 мільйонами гривень має стати сигналом для міської влади, аудиторів і правоохоронних органів. Якщо тендери не працюють, їхні умови потрібно змінювати, а не просто повторювати процедури з новими сумами. Якщо в минулому були підписані документи за роботи, які могли не виконуватися, необхідно встановити, хто саме відповідав за перевірку. А якщо суд доведе корупційні порушення, покарання має стосуватися не лише виконавців, а й усіх посадовців, які створювали умови для зловживань.

Амброзія поширюється там, де немає своєчасного догляду за територіями. Так само непрозорі схеми з’являються там, де відсутні контроль, конкуренція та персональна відповідальність. Київ потребує не чергових гучних обіцянок і не мертвих тендерів, а зрозумілої системи, у якій бюджетні кошти перетворюються на реальний результат для міста.