Українська художниця Катерина Лисовенко, яка з 2022 року живе та працює у Відні, одночасно представила свої роботи на двох європейських виставках. У Belvedere 21 у Відні її твори експонують у груповій виставці «Feminist Futures Forever», а в Helsingborgs konsthall у Швеції відкрилася її перша персональна виставка у Скандинавії — «Everything is Possible». Про це пише Київ Life.
У Belvedere 21 роботи Лисовенко показують поруч із творами Марини Абрамович, Сінді Шерман та Валі Експорт. Виставка «Feminist Futures Forever» триватиме до 8 березня 2027 року. У Helsingborgs konsthall експозиція «Everything is Possible» буде доступна до 17 січня 2027 року.
Вікно як образ тіла
Для віденської виставки художниця створила роботу «Ти бачиш». Вона відсилає до «Дівчинки» Луїз Буржуа, вступає в діалог із творами Марії Лассніг і використовує естетику вітража.
Куратори запропонували Лисовенко зробити розпис на віконному склі. Натомість мисткиня замалювала всю поверхню, перетворивши її на своєрідну мембрану. Вікно, фізично розділене навпіл, стало для неї образом дихотомії голови й тіла: голова постає як фасад і спосіб репрезентації, тоді як тіло часто сприймають як другорядне.
Прозора форма нагадує клітину або орган, здатний розростатися. У ній Лисовенко поєднала відсилання до чоловічих і жіночих статевих органів із фігурою людини загалом. За словами художниці, ця вразлива структура нагадує, наскільки легко знищити будь-яку живу форму.
Феміністичний досвід без прямої ілюстрації
Лисовенко не прагнула буквально ілюструвати історію українського фемінізму. Вона критично ставиться до очікування, що постконцептуальне мистецтво має безпосередньо відтворювати суспільні проблеми.
Для мисткині важливіша здатність мистецтва створювати нову чуттєвість. На її думку, саме через неї формуються подальші висновки, раціоналізація та нові способи взаємодії зі світом.
У контексті виставки художниця звертає увагу на усталене протиставлення чоловічого й жіночого тіла. Чоловіче тіло часто подають як норму та нейтральний образ людства, тоді як жіноче зараховують до афективного й другорядного. В українському суспільстві ця нерівність, зокрема, проявляється в дискусіях про пошиття жіночої військової форми.
Міжнародна присутність Лисовенко розвивається на тлі ширшого інтересу до українського мистецтва за кордоном. Про те, як культура допомагає говорити про майбутнє та формувати міжнародні зв’язки, читайте в матеріалі про культурну дипломатію.
Роботи художниці вже увійшли до публічних колекцій Muzeum Sztuki Nowoczesnej у Варшаві, Stedelijk Museum в Амстердамі та Музею Людвіга в Будапешті. Паралельно за кордоном тривають й інші ініціативи українських мисткинь, зокрема творчий «Художній кіпіш» у Софії Київській.
Помер Євген Шах — голос Дамблдора і корифей театру Франка
Російська атака вибила вікна в історичній будівлі Академії мистецтв у Києві