Всеволод Чабанець
Адміністрація президента США Дональда Трампа могла запропонувати європейським країнам розглянути можливість повернення до масштабніших закупівель російського природного газу. Таку ініціативу, за даними американського видання NYT, нібито обговорювали в межах ширших консультацій щодо можливого завершення війни росії проти України та майбутньої архітектури європейської безпеки.
Йдеться не про офіційно ухвалене рішення і не про негайне скасування всіх обмежень. За інформацією співрозмовників видання, у команді Трампа могли розглядати сценарій, за якого частина європейських держав поступово відновить імпорт російського газу після досягнення домовленостей щодо припинення бойових дій. Прихильники такого підходу вважають, що повернення дешевого трубопровідного палива здатне знизити ціни на енергоносії та підтримати промисловість країн Європи.
Яку роль у плані може відігравати російський газ
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Європейський Союз залишався одним із найбільших покупців російського природного газу. Німеччина, Австрія, Італія, Угорщина та низка інших держав роками будували енергетичну політику на припущенні, що постачання з росії будуть стабільними, відносно дешевими й політично передбачуваними.
Після початку великої війни ця модель зазнала радикальних змін. Країни ЄС почали скорочувати залежність від російського палива, збільшувати закупівлі скрапленого природного газу, розширювати використання норвезьких маршрутів і прискорювати розвиток відновлюваної енергетики. Водночас відмова від колишніх обсягів імпорту спричинила значні витрати для європейських споживачів і виробників.
Саме економічний фактор може бути одним із головних аргументів прихильників потенційного повернення російського газу. Нижчі ціни на паливо могли б зменшити собівартість виробництва, послабити інфляційний тиск і покращити конкурентоспроможність європейської промисловості. Для окремих держав, які досі отримують російський газ за чинними контрактами або мають технічну інфраструктуру для його транспортування, така перспектива може виглядати привабливою.
Водночас масштабне відновлення закупівель вимагало б складних політичних та юридичних рішень. Європейським урядам довелося б визначити, які саме обмеження можуть бути скасовані, у який спосіб контролюватимуться платежі та як гарантувати, що енергетичні угоди не створять нових ризиків для безпеки.
Чому ця ідея викликає спротив у Європі
Для багатьох європейських політиків повернення до довоєнної газової моделі означало б повторення помилки, яка зробила континент залежним від російських ресурсів. Критики ініціативи наголошують: Москва неодноразово використовувала енергопостачання як інструмент політичного тиску, а отже відновлення значних закупівель може послабити санкційну політику та створити нову вразливість.
Окреме занепокоєння пов’язане з можливістю використання доходів від експорту газу для фінансування російської військової промисловості. Навіть якщо постачання відбуватимуться за новими контрактами та через інші маршрути, кошти від продажу енергоносіїв залишатимуться важливим джерелом доходів для російського бюджету. У такому разі європейські країни можуть опинитися перед моральною та політичною дилемою: як одночасно зменшувати підтримку російської економіки й купувати в неї стратегічно важливий ресурс.
Скептики також зауважують, що завершення бойових дій саме по собі не гарантує довготривалої стабільності. Якщо мирні домовленості будуть нетривкими, Європа може знову опинитися залежною від постачальника, який здатен змінювати умови торгівлі або припиняти подачу газу з політичних причин. Тому частина урядів ЄС виступає за збереження диверсифікованої енергетичної системи навіть у разі зниження напруженості.
Найбільше проти такого сценарію, ймовірно, заперечуватимуть країни Центральної та Східної Європи. Для них питання російського газу безпосередньо пов’язане з національною безпекою, оскільки вони мають історичний досвід політичного тиску з боку Москви. Польща, країни Балтії та низка інших держав послідовно підтримують скорочення будь-якої критичної залежності від росії.
Що це означає для України та енергетичної політики ЄС
Для України можливість повернення російського газу на європейський ринок має особливе значення. Київ традиційно виступає проти відновлення енергетичної залежності Європи від росії та наголошує, що енергетичні доходи кремля прямо пов’язані з його здатністю продовжувати війну. Крім того, скорочення транзитної ролі України та переорієнтація маршрутів можуть мати негативні економічні наслідки для української газотранспортної системи.
Українська сторона може наполягати, що будь-які домовленості про енергетичні поставки повинні враховувати гарантії безпеки, санкційні механізми та довгострокові інтереси держав, які стали жертвами російської агресії. На думку прихильників жорсткішої лінії, дешевший газ не може бути підставою для відновлення системи, яка вже продемонструвала свою небезпечність.
У Європі водночас триває дискусія про те, якою має бути енергетична стратегія після завершення війни. Частина політиків вважає, що ринок має сам визначати джерела постачання, якщо вони відповідають законодавству. Інші переконані, що стратегічні ресурси не можна оцінювати лише за ціною, адже їхня доступність безпосередньо впливає на обороноздатність і зовнішньополітичну незалежність.
Потенційне повернення російського газу також може вплинути на відносини між США та Європою. Вашингтон упродовж останніх років закликав союзників купувати більше американського скрапленого газу й вкладати кошти в альтернативну інфраструктуру. Якщо європейські країни знову збільшать імпорт із росії, це може загострити суперечки щодо розподілу витрат на енергетичну безпеку та ролі Сполучених Штатів у захисті Європи.
Наразі немає підтверджень, що конкретний план повернення російського газу вже сформований або отримав підтримку європейських урядів. Ідеться про можливий елемент дискусій усередині команди Трампа, а не про погоджену міжнародну політику. Остаточний розвиток подій залежатиме від результатів переговорів, позиції ЄС, умов потенційного припинення вогню та готовності європейських держав переглядати санкційні обмеження.
Навіть за сприятливого політичного рішення швидке відновлення колишніх обсягів поставок навряд чи буде можливим. Частину трубопроводів пошкоджено або виведено з експлуатації, логістичні маршрути змінилися, а європейські компанії уклали нові довгострокові угоди з іншими постачальниками. Тому дискусія про російський газ може тривати роками, залишаючись одночасно економічним, безпековим і геополітичним питанням.