«Ти хвора війною»: як діти Херсонщини й Миколаївщини дорослішають під обстрілами

Дата публікації «Ти хвора війною»: як діти Херсонщини й Миколаївщини дорослішають під обстрілами
Опубліковано 13.11.26 07:10
Переглядів статті «Ти хвора війною»: як діти Херсонщини й Миколаївщини дорослішають під обстрілами 32
«Ти хвора війною»: як діти Херсонщини й Миколаївщини дорослішають під обстрілами

У селах Херсонщини та Миколаївщини, які пережили російську окупацію, діти намагаються зберегти звичне дитинство між обстрілами, замінованими дорогами та зруйнованими школами. Про їхні будні й мрії розповідає Київ Life.

12-річний Міша із Благодатного на Херсонщині читає по складах напис на дверях колишнього класу. 10-річний Бодя із Центрального на Миколаївщині знає стежки в обхід мінних полів і мріє вступити до технікуму.

Діти грають у м’яча, показують підвали, де ховалися під час обстрілів, будують вежі з маршмелоу та говорять про майбутнє. Навчання для багатьох із них більше не пов’язане зі звичним шкільним життям.

Заняття та мобільні бібліотеки у селах

Щомісяця до населених пунктів приїздять волонтери ініціативи «Мрію. Дію». Вони проводять для дітей заняття та ігри, спілкуються з ними й облаштовують мобільні бібліотеки — простори, де можна читати, малювати та проводити час разом.

Для дітей ці приїзди стають можливістю зустрітися з однолітками, пограти та поговорити з дорослими поза межами воєнної реальності. Вони також розповідають волонтерам про пережите, показують місця, де переховувалися під час атак, і діляться планами на майбутнє.

Потреба у безпечному просторі для навчання та спілкування залишається актуальною для дітей у різних регіонах України. Про те, як школярі навчаються в умовах постійної загрози, читайте також у матеріалі про підземні школи України.

«Не Анна — Ганнуся»

Серед волонтерів — Ганнуся. Вона вперше побачила війну у 13 років, коли поїхала допомагати до Краматорська на Донеччині. За її словами, саме цей досвід визначив вибір професії.

Дорогою з чергової поїздки на південь, у потязі Херсон — Львів, Ганнуся згадує, що рідні казали їй: «Ти хвора війною». Для неї залишатися поруч із дітьми означає підтримувати їх, навіть розуміючи, що неможливо захистити від усього.

Потяг прямує на захід, а волонтери повертаються з півдня до наступної поїздки. У селах, де досі чути обстріли й небезпека залишається частиною щодення, діти продовжують читати, гратися та говорити про майбутнє.

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter