«Допомога» не дає права на насильство: як борги руйнують захист

Дата публікації «Допомога» не дає права на насильство: як борги руйнують захист
Опубліковано 10.11.26 16:42
Переглядів статті «Допомога» не дає права на насильство: як борги руйнують захист 49
«Допомога» не дає права на насильство: як борги руйнують захист

Міжнародні стандарти захисту від сексуальної експлуатації та наруги працюють лише тоді, коли стають частиною повсякденного життя громад, для яких їх запроваджують. Про це йдеться в колонці, опублікованій у Київ Life.

Приводом для розмови стала зустріч про безпеку, інклюзію та гуманітарне реагування. Під час неї один з учасників заявив, що жінки, які зазнають насильства, частково самі винні через надто яскравий макіяж. На думку автора колонки, ця репліка продемонструвала поширену практику звинувачувати постраждалу людину, а не того, хто скористався владою чи залежністю.

Допомога не може бути платою за мовчання

Політики нульової толерантності, кодекси поведінки та механізми повідомлення про порушення мають спиратися на повагу до людської гідності. Однак самих документів і посібників недостатньо: система захисту повинна враховувати, чому люди бояться розповідати про пережите та чому можуть не довіряти тим, хто надає допомогу.

Звинувачення постраждалих створює хибне відчуття безпеки. Якщо причиною насильства називають одяг, макіяж чи поведінку жінки, інші можуть переконувати себе, що з ними такого не станеться. Водночас страх осуду змушує постраждалих мовчати й не звертатися по підтримку.

Автор припускає, що в українському суспільстві подібне ставлення може бути пов’язане з історичним досвідом. Покоління, які пережили Голодомор і десятиліття репресій, могли засвоїти, що безпечніше не привертати до себе уваги, а за отримане від людини при владі потрібно віддячувати. Водночас це можливий наслідок історичних обставин, а не характеристика всього суспільства.

У гуманітарному контексті залежність стає особливо небезпечною. Людина, яка залишила дім поблизу лінії фронту, очікує на евакуацію, отримує грошову виплату або шукає роботу в організації, може сприймати допомогу не як своє право, а як особисту послугу. Через це вона іноді відчуває тиск погоджуватися на лояльність, мовчання чи неприйнятну поведінку.

Саме нерівність влади та залежність створюють ґрунт для сексуальної експлуатації й наруги. Усмішка, яскравий макіяж або прийнята допомога не є згодою на насильство й не перекладають відповідальність на постраждалу людину.

Потреба в ефективних механізмах захисту особливо важлива під час війни. Про те, як Україна посилює розслідування таких злочинів, раніше писало «Київ Life». А на Київщині працює центр PANDA для дітей, які пережили сексуальне насильство.

Щоб стандарти PSEA справді захищали людей, вони мають діяти не лише на рівні міжнародних документів і партнерських організацій, а й безпосередньо в громадах — там, де люди отримують допомогу, повідомляють про порушення та щодня взаємодіють із тими, хто має над ними владу.

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter