Документальний фільм бельгійського режисера Пітера-Яна Де Пю «Мар’їнка» отримав приз глядацьких симпатій на фестивалі документального кіно CPH:DOX у Копенгагені. Про стрічку, її героїв і режисерський підхід розповідає Київ Life.
Фільм показує мешканців Мар’їнки, чиї життя протягом дев’яти років визначали війна, евакуація, фронт і вибір сторони конфлікту. Кінокритик УП.Культура Дмитро Десятерик зазначає, що режисер починає розповідь із морально неоднозначної історії братів по різні боки фронту, але ближче до фіналу чітко розставляє пріоритети.
Дев’ять років спостереження за героями
Зйомки «Мар’їнки» тривали дев’ять років. Де Пю стежив за кількома молодими людьми, які народилися і виросли в цьому місті. Майже половина їхнього життя припала спочатку на війну в період АТО/ООС, а після 2022 року — на повномасштабне вторгнення росії.
Наталка до війни була перспективною боксеркою, а згодом стала військовою парамедикинею. Анжела заробляє на життя, перевозячи контрабанду через лінію фронту. Брати Марко і Руслан Золотки опинилися по різні боки війни: Марко воює за Україну, а Руслан — за Росію. Їхній брат Максим дістав тяжке поранення на фронті й у кадрі не з’являється.
Наймолодшого з братів, Данилка, всиновила родина зі штату Міссісіпі. Усі четверо братів Золотків виросли в Мар’їнському сиротинці: їхню матір, яка мала наркотичну залежність, позбавили батьківських прав.
Історії про війну, втрати й людський досвід дедалі помітніше представлені у культурному просторі. Серед таких проєктів — книжка «46 історій про війну, любов і втрати», яку презентувала Наталія Ковб.
Брати по різні боки фронту
Фільм відкривається панорамою передгір’я Карпат. Наталка в українському строї йде гірськими луками та розповідає казкову історію про матір, яка мала двох синів — Андрія й Остапа. Брати воювали один проти одного, а від їхнього протистояння страждала мати-Україна.
Цей біблійно-гоголівський архетип проходить через усю картину. Режисер дає слово і Маркові, який воює за Україну, і Руслану, чиє життя показане з іншого боку лінії зіткнення — у зоні відповідальності батальйону «Восток».
Такий підхід спочатку може сприйматися як спроба поставити в один ряд усіх учасників війни. Рецензент видання Cineuropa назвав «Мар’їнку» історією смертоносної громадянської війни, що повторює трагедію родини. Водночас у фіналі, за оцінкою Дмитра Десятерика, фільм виразніше показує різницю між сторонами конфлікту.
Де Пю не вперше працює в зонах збройних конфліктів. Свій повнометражний дебют «Земля просвітлених» він знімав в Афганістані. Під час роботи режисер пережив напад талібів, а стрічка згодом здобула Спеціальний приз журі за найкращу операторську роботу в конкурсі світового документального кіно на фестивалі Sundance.
В Афганістані Де Пю познайомився з українським асистентом Сергієм. Згодом чоловіка мобілізували, і ця історія привела режисера до України. У 2017 році він випустив короткометражний фільм «Дівчата і мед» про мешканок майже зруйнованих Пісків. Попри щоденні обстріли, героїні не хотіли залишати своїх бджіл.
Козак Сіромаха стане Мамаєм: Шевченка покажуть через хіп-хоп і сучасний танець
У Софії Київській після 50 років почали реставрацію купола