Скандали замість перемог: чим запам’ятався Галушко за 7 років у Раді

У 2019 році виборці 97-го округу, до якого входять Бровари, Березань, частина Броварського та Баришівського районів, віддали понад 37% голосів за Миколу Галушка. Від новообраного народного депутата очікували активного захисту інтересів Київщини, відкритого діалогу з громадою та помітних результатів у Верховній Раді. Однак за роки роботи його прізвище частіше згадували у зв’язку з політичними конфліктами, майновими питаннями та претензіями контролюючих органів, ніж із реалізованими проєктами для округу.

Микола Галушко пройшов шлях від мажоритарника, обраного під брендом «Слуги народу», до голови підкомітету з питань охоронної і детективної діяльності. Формально його парламентська робота була активною: депутат долучався до підготовки законопроєктів, направляв запити та працював у комітеті. Водночас мешканці Броварів, Березані й навколишніх громад не завжди бачили прямий зв’язок між цією діяльністю та вирішенням місцевих проблем.

Оцінюючи політичний шлях Галушка, варто розділяти підтверджені факти, офіційні перевірки, журналістські припущення та звинувачення, які не обов’язково завершилися судовими рішеннями. Проте саме сукупність таких історій сформувала публічний образ депутата та стала причиною критики з боку частини виборців.

Віддаленість від громади та зміна політичного курсу

Однією з головних претензій до Миколи Галушка залишається недостатня комунікація з виборцями. Для мажоритарного депутата важливими є регулярні зустрічі з громадою, доступна приймальня, публічні звіти та зрозуміле пояснення власної позиції щодо проблем округу. Однак інформації про системну роботу в цьому напрямі було небагато, а присутність парламентаря у місцевому інформаційному просторі часто виглядала епізодичною.

У передвиборчій програмі Галушко обіцяв бути доступним для мешканців округу та регулярно звітувати про виконану роботу. На практиці ж у громадян виникали запитання щодо діяльності приймальні. Під час одного із засідань бюджетної комісії у Броварах у 2023 році депутат пояснював, що через воєнний стан приймає людей за попереднім записом. Водночас під час розмови виникла плутанина з адресою приймальні, де була використана стара назва вулиці після її перейменування.

Місцеві активісти та журналісти також звертали увагу на те, що приміщення приймальні розташовувалося поруч із будівлею міської ради, але постійна присутність там депутата або його помічників не була очевидною. Для виборців це могло створювати враження формальної роботи офісу без достатнього живого контакту з громадою.

Не менш помітною стала політична трансформація депутата. У 2020 році Галушко заявив про вихід із партії «Слуга народу», хоча залишився членом парламентської фракції. Представники партійного керівництва Київщини тоді публічно говорили про його контакти з місцевими політичними силами та можливі домовленості з представниками влади Броварів. У результаті парламентар опинився по інший бік політичного конфлікту з командою, за підтримки якої здобув мандат.

Того ж року правоохоронці зареєстрували провадження щодо можливого перешкоджання роботі Броварської територіальної виборчої комісії та погроз її членам. У матеріалах згадувалися міський голова, секретар міської ради та депутат-мажоритарник. Сам факт реєстрації провадження не свідчить про доведену вину, однак ця історія стала ще одним епізодом, який вплинув на репутацію політика.

Парламентська активність і проблеми округу

За даними парламентської статистики, Микола Галушко був співавтором понад 130 законопроєктів. Частина з них згодом стала чинними нормативними актами. Така цифра свідчить про участь у законодавчій роботі, але не дає повної відповіді на питання про особистий внесок депутата, адже більшість ініціатив мають колективне авторство.

Окремі аналітичні оцінки вказували, що з кількох десятків публічних обіцянок Галушка виконаною була лише невелика частина. Серед зобов’язань, які вважалися невиконаними або такими, що залишилися на етапі реалізації, називали регулярну присутність на пленарних засіданнях та ухвалення нового закону про землю. Загальний рівень виконання обіцянок оцінювали приблизно у 18 відсотків.

Питання виникали і щодо публічної роботи в сесійній залі. За відкритою статистикою, депутат виступав лише двічі: один раз із місця та один раз із парламентської трибуни. Теми виступів стосувалися приватної детективної діяльності та організації роботи парламентських комітетів. Для представника комітету, пов’язаного з правоохоронною сферою, а згодом голови профільного підкомітету, така кількість виступів може виглядати недостатньою.

Водночас Галушко направляв депутатські запити щодо проблем 97-го округу. Зокрема, у 2019 році він звертався до державних органів через можливий незаконний видобуток піску з Десни у Броварському районі. Для Київщини це питання має значення не лише з економічного, а й з екологічного погляду, оскільки кар’єри можуть впливати на стан річок, ґрунтів, доріг і прилеглих населених пунктів.

Однак згодом у публічному просторі з’явилися звинувачення щодо можливих зв’язків депутата з представниками піщаного бізнесу. Увагу привертала інформація про розташування громадської приймальні за адресою, яку пов’язували з офісом компанії, що могла мати стосунок до техніки для видобутку піску. Ці обставини самі по собі не доводять незаконної діяльності, але створюють питання щодо можливого конфлікту інтересів і потребують прозорих пояснень.

Скандали, декларації та майно родини

Найгучніший скандал за участю Галушка виник після оприлюднення відео його спілкування з патрульними поліцейськими. Правоохоронці зупинили автомобіль Toyota Land Cruiser через перетин подвійної суцільної смуги. На записі депутат використовував різку лексику, ображав патрульних і наголошував на своєму статусі народного обранця.

Інцидент отримав значний суспільний резонанс. Особливо суперечливо він виглядав з огляду на роботу Галушка у структурі парламентського комітету, пов’язаного з правоохоронною діяльністю. Від депутата, який бере участь у формуванні правил для поліції та інших силових органів, очікують дотримання закону й поваги до державних службовців, а не демонстрації особливого статусу.

Додаткову увагу привернуло те, що автомобіль офіційно належав матері політика. Згодом майнові права родини стали предметом журналістських розслідувань і перевірок. У 2021 році Національне агентство з питань запобігання корупції повідомляло про недостовірні відомості у декларації Галушка за 2019 рік на суму понад 1,45 мільйона гривень.

Серед незазначеного майна називали будинок батька площею близько 277 квадратних метрів, земельні ділянки, майно, пов’язане з донькою, а також кошти виборчого фонду. За цими обставинами були зафіксовані ознаки адміністративного правопорушення. Водночас сам протокол або висновок перевірки не є остаточним вироком, а юридичну оцінку в таких справах надає суд.

Окремі претензії стосувалися автомобіля Lexus LS 460. За версією НАЗК, депутат несвоєчасно повідомив про суттєві зміни у майновому стані після придбання транспортного засобу вартістю понад 298 тисяч гривень. Матеріали передавалися до суду, що стало ще одним приводом для суспільної дискусії про повноту та своєчасність декларування.

У 2024 році журналістські матеріали знову звернули увагу на автопарк родини депутата. Після початку повномасштабного вторгнення батьки Галушка стали власниками кількох дорогих автомобілів, серед яких називали Mercedes-Benz S 500, Volvo XC90, Lexus NX 300 та елітний мотоцикл. Загальну вартість транспортних засобів оцінювали майже у 200 тисяч доларів. Мати парламентаря пояснювала, що надає автомобілі синові у користування.

У декларації за 2025 рік зазначене право безоплатного користування електромобілем ZEEKR 001, який належить матері політика. Його вартість у документі становила 980 тисяч гривень, хоча ціни на аналогічні моделі на ринку можуть бути вищими. Також у декларації фігурувала Toyota Land Cruiser Prado, що належить співмешканці депутата, із вказаною вартістю 200 тисяч гривень. Розбіжність між задекларованою та ринковою ціною автомобілів закономірно викликає запитання щодо методики оцінки майна.

Додаткову увагу привернуло декларування трьох тисяч гривень державної допомоги за програмою «Зимова підтримка» на тлі депутатської зарплати понад 811 тисяч гривень за рік. Формально отримання такої виплати може бути законним за наявності передбачених умов. Проте з погляду суспільної довіри подібна деталь виглядає неоднозначно й потребує пояснення.

Критика стосувалася і родинного бізнесу. До обрання у Верховну Раду Галушко керував охоронною компанією, яка згодом перейшла до його батька. Журналісти звертали увагу на можливий збіг адреси громадської приймальні депутата та офісу сімейної структури. Крім того, у 2024 році парламентар активно звертався до правоохоронних органів щодо тендерів державного підприємства «Ліси України». Розслідувачі припускали, що ці дії могли стосуватися компаній, які конкурують зі структурами, пов’язаними з його родиною. Такі твердження потребують доказів і не можуть автоматично вважатися встановленим фактом.

Сім років роботи Миколи Галушка у Верховній Раді залишають суперечливе враження. Формально депутат подавав законопроєкти, направляв запити, працював у комітеті та очолював підкомітет. Проте для мешканців 97-го округу важливі не лише парламентські цифри, а й конкретні результати: захист довкілля, вирішення інфраструктурних проблем, доступна приймальня та регулярний звіт перед громадою.

Натомість публічний образ Галушка значною мірою сформували конфлікт із патрульними, претензії до декларацій, майнові питання родини, дорогі автомобілі та звинувачення у можливому конфлікті інтересів. Кожен із цих епізодів потребує окремої юридичної оцінки, однак їхня сукупність посилює недовіру виборців.

Остаточний висновок про роботу депутата робитимуть мешканці Броварів, Березані та прилеглих громад. Саме вони оцінюватимуть, чи став Микола Галушко реальним голосом Київщини у парламенті, чи його каденція запам’яталася передусім скандалами замість відчутних перемог для округу.