«Серце не б’ється»: як в Австрії підтримують мам після втрати дитини

Дата публікації «Серце не б’ється»: як в Австрії підтримують мам після втрати дитини
Опубліковано 18.11.26 07:07
Переглядів статті «Серце не б’ється»: як в Австрії підтримують мам після втрати дитини 37
«Серце не б’ється»: як в Австрії підтримують мам після втрати дитини

34-річна Евеліна Вігандт утратила доньку під час пологів в Австрії, однак називає цей досвід «найменш травматичними пологами» у своєму житті. Її історію та відмінності в підтримці батьків після перинатальної втрати описало Київ Life.

В Австрії медики повідомляли жінці необхідну інформацію, пояснювали подальші кроки та дбали про делікатне ставлення. В Україні, за даними дослідження громадської організації «Безпечне народження», окремих стандартів комунікації медпрацівників із матерями, які втратили дитину під час пологів, немає. Через це якість допомоги часто залежить від конкретної лікарні та емпатії її працівників.

«Серцебиття немає»

Евеліна приїхала до лікарні після початку переймів. Напередодні пологів вона помітила, що донька перестала рухатися. Медики спершу перевірили стан дитини за допомогою КТГ — кардіотокографії, яка дає змогу оцінити серцебиття та інші показники стану плода. Коли апарат не зафіксував серцебиття, лікарі припустили, що він несправний, і направили жінку на УЗД.

Після тривалого обстеження лікарка сказала: «Серцебиття немає». Коли чоловік Евеліни запитав, чи все добре, вона відповіла: «Мені дуже прикро. Але ваша донька померла» — і вийшла з кабінету.

За словами Евеліни, місяцями після цього вона прокручувала сцену в голові: згадувала слова лікарки, власні відчуття та місце, де стояв її чоловік.

Доньку назвали Вівіан

Евеліна родом із Сімферополя. Вона має музичну освіту, працювала викладачкою вокалу, а також у сфері фінансів і страхування. Напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну жінка разом із чоловіком і двома дітьми виїхала до Австрії. Родина вилетіла до Відня 15 лютого, плануючи повернутися приблизно за місяць, але зворотні квитки їм не знадобилися.

До народження доньки Евеліна ретельно готувалася й найбільше боялася, що з її дітьми може щось трапитися. У 15 років вона стала свідком смерті однокурсниці та побачила, наскільки сильним може бути горе матері, яка ховає власну дитину.

Доньку назвали Вівіан. Обираючи місце на цвинтарі, Евеліна думала про те, що ховатиме дитину в одній із найбезпечніших країн світу. «Ти можеш скільки завгодно тікати, шукати шляхи, щоб уберегтися, але якщо ти маєш пережити якийсь досвід, то він все одно станеться», — розповіла вона.

Історія Вігандт порушує питання не лише медичних процедур після перинатальної втрати, а й того, як саме медики повідомляють родині трагічну новину та супроводжують її далі. На тлі дискусій про якість допомоги в українських лікарнях важливими залишаються також історії про відповідальність медичних закладів.

За матеріалами дослідження «Безпечного народження», зрозуміла комунікація, повага до батьків і психологічна підтримка можуть стати основою для майбутніх українських стандартів супроводу родин, які пережили втрату дитини.

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter