Розмінування, порятунок і пошуки: рік роботи рятувальників у цифрах

17 вересня в Україні відзначають День рятувальника — професійне свято людей, які щодня працюють у ситуаціях, де звичайні правила безпеки вже не діють. Їх викликають на пожежі, після обстрілів, під час аварій, техногенних інцидентів і природних катастроф. Проте робота рятувальних підрозділів значно ширша за ті завдання, які найчастіше потрапляють у новини. Вона охоплює розмінування територій і водойм, пошук постраждалих під завалами, інженерні роботи, підводні операції, реагування на хімічні та радіаційні загрози.

За кожною цифрою у звітах стоїть конкретний виїзд, складне рішення та години напруженої роботи. Від початку 2026 року підрозділи Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування сотні разів залучалися до виконання спеціальних завдань. Сапери обстежували поля, ліси й території поблизу населених пунктів, водолази перевіряли акваторії, кінологічні розрахунки шукали людей, а аварійно-рятувальні групи допомагали ліквідовувати наслідки надзвичайних ситуацій.

Майже 6,6 тисячі вилучених боєприпасів, понад три тисячі гектарів обстежених земель і водойм, сотні залучень до операцій різного рівня складності — такий масштаб роботи демонструє, наскільки важливою є діяльність рятувальників у воєнний час. Для цивільних громадян ці результати означають можливість безпечніше пересуватися дорогами, повертатися до будинків, обробляти землю та користуватися інфраструктурою.

Розмінування територій: тисячі небезпечних знахідок

Найбільше навантаження припадає на піротехнічні підрозділи та фахівців гуманітарного розмінування. Від початку року сапери 1 298 разів залучалися до виконання завдань. За цей час вони обстежили понад 1 656 гектарів території та вилучили 6 596 вибухонебезпечних предметів. Лише впродовж останнього звітного тижня було виявлено ще 81 небезпечну знахідку.

Розмінування — це не просто пошук металевих предметів у ґрунті. Спочатку спеціалісти аналізують місцевість, вивчають можливі обставини появи боєприпасів і визначають ділянки, які можуть становити загрозу. Потім проводиться обстеження за допомогою спеціального обладнання. Виявлений предмет потрібно ідентифікувати, оцінити його стан, визначити безпечну відстань для людей і лише після цього знешкодити або вилучити.

Небезпечні предмети можуть залишатися в землі роками, перебувати на узбіччях доріг, у лісосмугах, на сільськогосподарських полях або неподалік житлових будинків. Волога, корозія та зміни температури впливають на їхній зовнішній вигляд, але не роблять боєприпаси безпечними. Навпаки, пошкоджений корпус або нестабільний механізм можуть ускладнювати роботу саперів.

Саме тому розмінування Київщини та інших регіонів, що зазнали бойових дій, є тривалим і поетапним процесом. Перед поверненням земель у господарське використання необхідно ретельно перевірити їх, позначити небезпечні зони та переконатися, що на території не залишилося вибухонебезпечних предметів. Така робота потребує не лише сучасного обладнання, а й високої кваліфікації, витримки та безумовного дотримання протоколів.

Кожен знешкоджений боєприпас зменшує ризик для місцевих жителів, працівників комунальних служб, фермерів і дітей, які можуть випадково натрапити на небезпечну знахідку. У цьому полягає особливе значення гуманітарного розмінування: воно не лише очищає територію, а й допомагає громадам поступово відновлювати нормальне життя.

Водолази, кінологи та пошук людей

Окремим напрямом є підводне розмінування та обстеження акваторій. Спеціалізована частина підводного розмінування та інших спеціальних робіт від початку року перевірила майже 1 636 гектарів водойм. Водолази вилучили 60 боєприпасів, а лише за останній звітний тиждень обстежили майже 246 гектарів акваторії та підняли сім небезпечних предметів.

Робота під водою потребує особливої підготовки. Видимість часто обмежена, предмети можуть бути сховані під шаром мулу, водоростями або уламками конструкцій. Додаткові труднощі створюють течія, нерівне дно, холодна вода та нестабільність знайденого боєприпасу. Водолаз має діяти повільно й точно, адже необережний рух може змінити положення предмета та створити безпосередню загрозу.

До підводних робіт від початку року залучили 209 фахівців. Їхня діяльність важлива не лише для безпеки людей, які відвідують водойми. Обстеження акваторій потрібне також для роботи комунальних і ремонтних служб, відновлення гідротехнічних споруд, очищення місць водозабору та безпечного використання прибережних територій.

Важливу роль у рятувальних операціях відіграють кінологічні групи. Від початку 2026 року до пошуку людей залучали 36 фахівців разом зі службовими собаками. Вони працюють на місцях руйнувань, серед уламків будівель, на відкритій місцевості та в інших зонах, де людина може залишатися непоміченою.

Після обстрілу або обвалу рахунок часто йде на хвилини. Навіть якщо доступ до зруйнованої будівлі обмежений, собака може визначити місце, де перебуває людина, за запахом. Це допомагає рятувальникам швидше зосередити сили на певній ділянці та розпочати розбір завалів. Кінологічний розрахунок є цілісною командою, у якій важливі підготовка тварини, досвід фахівця та взаєморозуміння між ними.

За кожною пошуковою операцією стоять людські долі. Це можуть бути мешканці пошкоджених будинків, працівники підприємств, зниклі безвісти або люди, які опинилися в небезпечній зоні. Для їхніх родин робота рятувальників — не статистика, а шанс отримати звістку про близьку людину та допомогу в найтяжчий момент.

Ліквідація наслідків і захист від невидимих загроз

Аварійно-рятувальна частина з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій від початку року залучала особовий склад 706 разів. Протягом останнього звітного тижня до виконання таких завдань долучилися 27 рятувальників. Ще 290 залучень зафіксували у частині інженерного забезпечення та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

За цими показниками стоїть широкий спектр робіт. Фахівці розбирають завали, укріплюють аварійні конструкції, розчищають проходи, демонтують пошкоджені елементи будівель і створюють безпечні умови для подальшої роботи інших служб. Часто саме інженерні підрозділи першими оцінюють, чи можна зайти в пошкоджену споруду, де існує ризик обвалу і який маршрут буде найменш небезпечним.

Під час масштабних надзвичайних ситуацій рятувальники діють одночасно на кількох напрямках. Одні працівники шукають постраждалих, інші перекривають небезпечну зону, треті забезпечують доступ медиків і техніки. Така взаємодія дає змогу не втрачати час і виконувати завдання навіть у складних умовах.

Окреме місце займає радіаційний, хімічний і біологічний захист. Від початку року до відповідних робіт залучали 67 фахівців. Їхні завдання пов’язані з виявленням небезпечних речовин, контролем рівня забруднення, використанням спеціального обладнання та організацією безпечної роботи в зараженій зоні.

Невидимі загрози особливо підступні, оскільки людина може не помітити їх без спеціальних приладів. Фахівці визначають характер небезпеки, використовують засоби індивідуального захисту, обмежують доступ до території та запобігають поширенню небезпечних речовин. Від точності їхніх дій залежить безпека не лише учасників операції, а й мешканців прилеглих районів.

Ще 222 залучення стосувалися постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування. За останній тиждень таких випадків було шість. Цей напрям часто залишається непомітним, однак саме постійна готовність підрозділів дає змогу швидко реагувати на аварії, технічні несправності та інші небезпечні події.

За дев’ять місяців 2026 року рятувальники обстежили тисячі гектарів землі й води, вилучили тисячі боєприпасів та сотні разів виїжджали на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Проте жодна статистика не здатна повністю передати ціну цієї роботи. За кожним виїздом — підготовка, ризик, відповідальність і готовність діяти там, звідки інші змушені відійти.

Сапер наближається до вибухонебезпечного предмета, водолаз обстежує темне дно водойми, кінолог шукає людину серед уламків, інженер укріплює пошкоджену конструкцію, а фахівець спеціального захисту працює в зоні невидимої загрози. Це різні професії та завдання, але їх об’єднує одна мета — зберегти життя і повернути безпеку туди, де її було зруйновано.

День рятувальника є нагодою подякувати всім, хто працює на передовій безпеки: піротехнікам, водолазам, кінологам, інженерам, аварійним бригадам і фахівцям радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Значна частина їхньої роботи залишається за кадром, але саме вона щодня допомагає людям повертатися до домівок, громадам — відновлюватися, а небезпечним територіям — знову ставати придатними для життя.