Повернення з російського полону мало стати для лейтенанта Артема Тихонського початком лікування, відновлення та повернення до повноцінного життя. Однак після обміну військовослужбовець зіткнувся з новими проблемами — припиненням грошового забезпечення, труднощами з проходженням служби та необхідністю через численні звернення й судові процедури доводити своє право на виплати.
За словами офіцера, загальна сума коштів, які він недоотримав, може перевищувати 5 мільйонів гривень. Йдеться про грошове забезпечення, додаткові винагороди та інші виплати, передбачені для військовослужбовців. Водночас остаточний розмір заборгованості має бути підтверджений після перевірки всіх документів і нарахувань.
Ця історія привернула увагу не лише через значну суму боргу. Вона показує, з якими труднощами можуть зіткнутися військові, які пройшли через бойові поранення, полон і катування. Після повернення вони потребують медичної допомоги та підтримки, але інколи змушені витрачати сили на боротьбу з бюрократичною системою.
Поранення, полон і суперечки навколо перших днів вторгнення
Артем Тихонський вступив до лав Збройних Сил України 10 січня 2022 року. Уже невдовзі після початку служби він опинився в зоні бойових дій. Під час повномасштабного вторгнення росії українські підрозділи вели важкі бої за Волноваху, де офіцер отримав серйозні травми.
У медичних документах згадуються закрита травма грудної клітки, перелом хребця, численні черепно-мозкові ушкодження та транзиторна ішемічна атака. У тяжкому стані військовослужбовець потрапив у полон. Надалі його утримували в Оленівці, Горлівці, Торезі, а пізніше — у Бійську Алтайського краю росії.
Період полону, за свідченнями офіцера, супроводжувався неналежними умовами утримання, психологічним тиском і катуваннями. Він також перебував неподалік від барака в Оленівці, де стався вибух. Такі обставини, на думку військовослужбовця, безпосередньо вплинули на його фізичний і психологічний стан.
В Україну Тихонський повернувся 30 грудня 2024 року в межах обміну військовополоненими. Проте після звільнення він дізнався, що військова частина має претензії до його дій у перші дні повномасштабної війни.
Представники частини стверджували, що 24 лютого 2022 року лейтенант нібито самовільно залишив місце служби та звернувся до цивільної лікарні. Йому закидали дезертирство і залишення зброї. Сам офіцер пояснював, що почувався погано, а командир наказав звернутися по медичну допомогу. Після цього Волноваху почали стрімко захоплювати російські війська, а зв’язок із підрозділом було втрачено.
Через обставини бойових дій повернутися до частини, за словами Тихонського, він уже не міг. Згодом Державне бюро розслідувань закрило кримінальне провадження через відсутність складу злочину. Військова частина намагалася оскаржити це рішення, однак такі спроби не дали результату.
Адміністративні суди також скасували наказ, ухвалений за підсумками службового розслідування. У березні 2026 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу військової частини, зазначивши на неналежне обґрунтування вимог. Таким чином, правова суперечка щодо обставин перших днів вторгнення не підтвердила позицію командування.
Лікування без грошового забезпечення
Попри судові рішення, проблема військовослужбовця не завершилася. Після формального поновлення на службі командування припинило виплату грошового забезпечення. 5 лютого 2026 року командир військової частини видав відповідний наказ, поширивши його дію на період із 7 січня.
Підставою для такого рішення назвали тривале лікування та відсутність висновку військово-лікарської комісії про необхідність перебування на лікуванні понад установлені строки. Водночас медичні документи свідчать, що стан здоров’я офіцера залишається складним.
Серед діагнозів, зазначених у документах, — посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивними проявами, наслідки черепно-мозкової травми, перелом тіла восьмого грудного хребця з больовим синдромом, тяжка гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз і цукровий діабет першого типу.
Тихонський наполягає, що проблеми зі здоров’ям пов’язані із захистом України, отриманими під час бойових дій травмами та перебуванням у полоні. Військово-лікарська комісія призначила йому тривале лікування строком на 60 календарних днів. За таких обставин припинення виплат створило для нього додаткові ризики, адже лікування потребує медикаментів, обстежень і постійного доступу до медичної допомоги.
Офіцер також має статус внутрішньо переміщеної особи. Його житло та майно родини залишилися у Волновасі, яка перебуває під російською окупацією. Власних заощаджень, за його словами, немає. Тому відсутність грошового забезпечення фактично позбавляє його стабільного джерела доходу в період, коли він найбільше потребує відновлення.
Орієнтовна заборгованість, про яку заявляє військовослужбовець, перевищує 5 мільйонів гривень. У цю суму можуть входити виплати за час перебування в полоні, грошове забезпечення після повернення, додаткові винагороди та інші кошти, передбачені законодавством. Остаточно визначити суму можна лише після повного аналізу особової справи, наказів і бухгалтерських документів.
Ситуацію ускладнила суперечка щодо подальшого проходження служби. За словами Тихонського, він отримав наказ Генерального штабу про переведення до іншого роду військ. Однак у Силах територіальної оборони наполягали, що спочатку офіцер має завершити лікування та прийняти посаду у своїй бригаді.
У підсумку виникла ситуація, яку військовослужбовець вважає замкненим колом. Йому припинили виплати через тривале лікування, але водночас не погодили переведення до іншого підрозділу. Через це він не може ані повноцінно пройти відновлення за рахунок належного забезпечення, ані продовжити службу на посаді, яка відповідала б його стану здоров’я.
Перевірки встановили порушення, але кошти не виплатили
Після звернення народного депутата матеріали справи розглянув Офіс військового омбудсмана. За результатами перевірки, про які йдеться в документах, було встановлено ознаки порушення прав лейтенанта посадовими особами військової частини.
20 березня 2026 року перший заступник військового омбудсмана направив командувачу Сил територіальної оборони офіційну вимогу. У ній ішлося про необхідність припинити порушення, поновити грошове забезпечення офіцера та розглянути питання щодо відповідальності посадових осіб, дії або бездіяльність яких могли призвести до виникнення проблеми.
Окрему перевірку провела Військова служба правопорядку. За її результатами командуванню вказали на необхідність виплатити військовослужбовцю недоотримане грошове забезпечення. Також ішлося про забезпечення належним речовим і продовольчим майном за період, коли виплати, на думку перевіряльників, були припинені без достатніх підстав.
Втім, як стверджує Тихонський, станом на кінець серпня 2026 року ці вимоги не виконали. 5 серпня він подав черговий рапорт із проханням поновити виплати, врахувати новий висновок військово-лікарської комісії та погасити заборгованість, яка накопичилася із січня.
24 серпня Офіс військового омбудсмана зареєстрував повторну скаргу через невиконання попередньої вимоги та висновків Військової служби правопорядку. Матеріали передали на розгляд найвищому військовому командуванню. Подальший розвиток ситуації має показати, чи отримає офіцер реальне відновлення своїх прав, а не лише чергові формальні відповіді.
Історія Артема Тихонського стосується не тільки конкретної суми або окремого наказу. Вона порушує ширше питання — наскільки ефективно держава захищає військовослужбовців після повернення з полону. Люди, які пережили поранення, катування та тривале незаконне утримання, не повинні самостійно проходити складний бюрократичний марафон, щоб отримати лікування і законні виплати.
Для звільнених із полону військових потрібен зрозумілий механізм поновлення документів, підтвердження статусу, нарахування грошового забезпечення та проходження ВЛК. Так само має бути врегульовано питання подальшої служби, переведення або звільнення за станом здоров’я. Якщо рішення судів, висновки перевірок і вимоги омбудсмана не виконуються, це підриває довіру не лише конкретного ветерана, а й усіх військовослужбовців.
Повернення з російського полону не повинно перетворюватися на нове випробування — цього разу в бюрократичному полоні. Вирішення справи Тихонського стане показовим для оцінки того, наскільки військова система готова захищати тих, хто віддав здоров’я та роки життя заради оборони України.
Боєприпаси біля житлових будинків: вимушена необхідність чи смертельний ризик?