Оператор Євгеній Соловей, який працював на УТ-1, «Інтері» та «1+1», залишив телекамеру й став на захист України. Історію медійника та військовослужбовця розповідає Київ Life.
Друзі називали Євгенія птахом — через його прізвище та легку вдачу. «Я — Соловей, я — птах, я буду літати», — за словами матері, сказав він у військкоматі.
На вигляд Євгеній здавався кремезним і суворим чоловіком із грубим голосом. Близькі ж згадують його як чуйного, щирого та доброзичливого, який легко ставав душею компанії.
Як фотографія привела його на телебачення
Євгеній народився 6 липня 1984 року в Києві й усе життя прожив у столиці. Ще підлітком він носив із собою фотоапарат, фотографував навколишній світ і особливо любив знімати природу.
Після школи Соловей вступив до училища, де здобув професію автослюсаря. Він був старостою групи, добре ладнав з одногрупниками й паралельно продовжував цікавитися фотографією та технікою.
Згодом Євгеній обрав фах телеоператора — як і його батько Олексій. Батьки розійшлися, коли синові було 11 років, однак батько підтримував його інтереси та допоміг влаштуватися на першу роботу оператором на УТ-1.
«Спершу Женя ремонтував авто, але йому було важко через високий зріст — 1,93 метра. Водночас він і далі займався фотографією. Тож ми з батьком поговорили й вирішили, що пропадає оператор. І так вдало він увійшов у цю професію. Я бачила, як йому подобається. Це вже було його», — згадувала мати Любов.
Від камери до зброї
Операторську роботу Євгеній сприймав із цілковитою віддачею. Він погодився поїхати в зону АТО разом із колегами-воєнкорами ТСН, щоб фіксувати події на передовій.
Побачене у прифронтових містах російське звірство змінило його ставлення до власної ролі у війні. Євгеній захотів залишити камеру й узяти до рук зброю, щоб захищати Україну. Зрештою, він так і зробив, ставши військовослужбовцем.
У період роботи на телебаченні Євгеній одружився. У подружжя народився син Максим, але згодом пара розлучилася. Нині Максиму 19 років, він навчається в Словаччині на архітектора. Із бабусею хлопець щодня спілкується телефоном.
За словами Любові, онук дуже схожий на батька — і зовні, і характером. Історія Солов’я перегукується з іншими розповідями про людей, пов’язаних із медіа та війною, зокрема з історією оператора Павла Лойка.
Розповідь про Євгенія Солов’я стала частиною ширшої розмови про збереження пам’яті про захисників і митців. У Києві також презентували виставку «Лінія пам’яті», присвячену письменнику, художнику та військовослужбовцю Валерію Пузіку.
У Києві шукають найкращий книжковий дизайн 2026 року: як подати заявку
Тріщини та волога: британці обстежили церкву на Подолі