Як поповнити бюджет України: 5 джерел грошей без фінансової кризи

Стан державних фінансів України залишається одним із головних викликів воєнного часу. Значні видатки на оборону, підтримку громадян, відновлення інфраструктури та роботу державного апарату потребують стабільних надходжень. Водночас надмірне підвищення податків або неконтрольоване збільшення державного боргу може послабити бізнес, скоротити інвестиції та прискорити перехід економіки в тінь.

Саме тому питання полягає не тільки в тому, де швидко знайти додаткові кошти. Набагато важливіше визначити джерела фінансування, які дадуть змогу поповнити бюджет України без руйнування економічної активності. Економіст Віталій Шапран вважає, що ситуація не є безвихідною: держава все ще має кілька резервів, здатних посилити бюджетну систему за умови послідовної політики та належного контролю.

Україна може використати щонайменше п’ять напрямів. Вони не передбачають одного універсального рішення, але в комплексі здатні зменшити дефіцит, підвищити стійкість державних фінансів і створити основу для подальшого економічного відновлення.

Як поповнити бюджет України без підвищення податкового тиску

Перший резерв — детінізація економіки. Значний обсяг коштів в Україні досі не проходить через офіційні фінансові канали. Це стосується неофіційної зайнятості, виплат зарплат у конвертах, незадекларованих продажів, заниження оборотів і використання схем для приховування реальних доходів. У результаті бюджет недоотримує податки, а підприємства, які працюють чесно, опиняються в гірших умовах порівняно з конкурентами, що уникають сплати платежів.

Детінізація не повинна зводитися до масових перевірок або механічного посилення відповідальності для всіх підприємців. Ефективнішим буде поєднання цифрового контролю, автоматичного аналізу ризиків, обміну даними між державними установами та спрощення роботи для легального бізнесу. Якщо компанія розуміє правила, може швидко сплачувати податки й не стикається з вибірковим тиском, стимул працювати офіційно зростає.

Особливу увагу варто приділити великим оборотам, а не дрібним помилкам мікропідприємців. Контроль за масштабними схемами ухилення здатен принести бюджету більше коштів, ніж постійне збільшення перевірок малого бізнесу. Водночас важливо забезпечити захист персональних даних і не перетворити цифровізацію на інструмент безпідставного втручання в діяльність компаній.

Другий напрям — перегляд податкових пільг. Частина винятків і спеціальних режимів створювалася для підтримки окремих галузей, інвестицій або соціально важливих проєктів. У період війни деякі пільги можуть бути необхідними для оборонного виробництва, критичної інфраструктури та підприємств, які відновлюють роботу після руйнувань. Проте кожен такий механізм має бути обмеженим у часі та мати зрозумілі критерії результативності.

Якщо пільга не створює робочих місць, не збільшує виробництво і не сприяє інвестиціям, її доцільність варто переглянути. Регулярний аудит податкових винятків дасть змогу визначити, які програми справді підтримують економіку, а які лише зменшують надходження до бюджету. Такий підхід допоможе уникнути ситуації, коли одні компанії сплачують усі податки, а інші роками користуються привілеями без суспільно важливого результату.

Державні активи та внутрішні запозичення як джерело коштів

Третім джерелом можуть стати державні активи. Україна володіє підприємствами, земельними ділянками, нерухомістю, інфраструктурними об’єктами та корпоративними правами. Частина цього майна використовується неефективно, не приносить доходу або створює корупційні ризики. Повна інвентаризація дозволила б сформувати реєстр активів і визначити, які з них мають залишатися у власності держави, які можна передати в оренду, а які — приватизувати.

Водночас швидкий продаж майна не повинен перетворюватися на головну бюджетну стратегію. У період нестабільності є ризик реалізувати цінні об’єкти дешевше за їхню реальну вартість. Тому приватизація має відбуватися через відкриті конкурентні процедури, із незалежною оцінкою та перевіркою кінцевих власників. Отримані кошти доцільно спрямовувати не на покриття постійних неефективних витрат, а на оборону, відновлення, модернізацію та інвестиційні програми.

Перспективним інструментом також є державно-приватне партнерство. Воно може залучати приватний капітал до відновлення доріг, енергетики, логістики, промислових майданчиків і комунальної інфраструктури. Але такі угоди повинні мати чіткі умови, розподіл ризиків і прозорі гарантії. Держава не має брати на себе всі збитки, залишаючи приватному партнеру лише прибутки.

Четвертий спосіб — розвиток внутрішнього ринку державних облігацій. Військові та звичайні облігації дають можливість залучати кошти громадян, банків, підприємств і фінансових установ. На відміну від зовнішніх позик, такий механізм частково мобілізує внутрішні заощадження та спрямовує їх на потреби країни. Для інвестора це спосіб зберегти гроші в легальному інструменті з визначеною дохідністю, а для держави — додаткове джерело фінансування.

Проте внутрішні запозичення не можна сприймати як безкоштовний ресурс. Кожна облігація формує майбутні зобов’язання бюджету, тому важливими є строк погашення, вартість обслуговування та структура боргу. Надмірна ставка або концентрація короткострокових позик можуть створити нові проблеми через кілька років. Держава має пояснювати громадянам, на що спрямовуються залучені кошти, і регулярно демонструвати результати їх використання.

Економічне зростання як найстійкіше джерело доходів

П’ятий і найперспективніший напрям — стимулювання економічного зростання. Разові надходження від продажу активів або нові запозичення допомагають закрити поточні потреби, але не вирішують проблему системно. Стійкий бюджет формується тоді, коли в країні зростають виробництво, зайнятість, заробітні плати, прибутки підприємств і споживання. У такому випадку податкові надходження збільшуються завдяки розширенню економіки, а не через постійне підвищення ставок.

Для цього потрібні доступне кредитування, страхування воєнних ризиків, підтримка експортерів, передбачуване регулювання та швидке відновлення логістики. Важливе значення мають гарантії для інвесторів і зрозумілі правила захисту власності. Бізнес готовий вкладати кошти навіть у складних умовах, якщо бачить можливість планувати діяльність і розуміє, що державні рішення не зміняться раптово.

Окремий потенціал має розвиток переробної промисловості. Експорт сировини приносить країні валютну виручку, але виробництво готової продукції створює більше робочих місць і формує довший ланцюг податкових надходжень. Україна може нарощувати виробництво обладнання, харчових продуктів, будівельних матеріалів, технологічних рішень і товарів оборонного призначення. Це посилить не лише бюджет, а й економічну незалежність держави.

Ще один резерв — підвищення ефективності бюджетних видатків. Економія не повинна означати автоматичне скорочення соціальних програм або критично важливих витрат. Йдеться про усунення дублювання функцій, зменшення необґрунтованих адміністративних витрат, контроль за державними закупівлями та оцінювання результатів кожної великої програми. Якщо кошти витрачаються прозоро й відповідно до пріоритетів, потреба в додатковому фінансуванні зменшується.

Міжнародна фінансова допомога також залишається важливим елементом стабільності. Гранти, пільгові кредити та кошти на відновлення дають змогу підтримувати бюджет у період, коли власних надходжень недостатньо. Однак зовнішня допомога не може бути єдиною опорою. Її обсяг і умови залежать від довіри партнерів, а довіра формується завдяки прозорому управлінню, боротьбі з корупцією, незалежному контролю та виконанню взятих зобов’язань.

Таким чином, поповнення бюджету України без фінансової кризи можливе лише за комплексного підходу. Детінізація, скасування необґрунтованих пільг, ефективне управління державними активами, обережні внутрішні запозичення та стимулювання виробництва мають доповнювати одне одного. Жоден із цих інструментів не здатен самостійно розв’язати всі проблеми, але разом вони формують реалістичну стратегію зміцнення державних фінансів.

Головне завдання влади — не перекласти весь тягар на громадян і підприємців, а створити умови, за яких легальна робота буде вигіднішою за тіньові схеми, інвестиції — безпечнішими, а бюджетні кошти — контрольованими. Фінансові труднощі України є серйозними, проте вони не означають неминучої катастрофи. Послідовні рішення, відповідальна боргова політика та економічне зростання можуть забезпечити державі необхідні ресурси й зберегти основу для відновлення після завершення війни.