Фон дер Ляєн назвала крайній термін відмови ЄС від газу з РФ

Європейський Союз має намір повністю припинити імпорт російського газу до кінця 2027 року. Про це заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час виступу в Європейському парламенті у Страсбурзі. Її заява прозвучала напередодні засідання Європейської ради, де лідери держав-членів планують обговорити подальшу енергетичну політику, ситуацію на ринку та заходи для зміцнення безпеки постачань.

За словами очільниці Єврокомісії, відмова від російського газу є не тимчасовою реакцією на кризу, а довгостроковим стратегічним рішенням. Європейські країни прагнуть остаточно позбутися залежності від постачальника, який у минулому мав значний вплив на енергетичний ринок континенту. У Брюсселі вважають, що газ не повинен використовуватися як інструмент політичного тиску або шантажу.

ЄС уже суттєво скоротив закупівлі російських енергоносіїв. Проте навіть нинішня частка газу з росії залишається питанням, яке потребує остаточного розв’язання. План європейських інституцій передбачає поступове згортання всіх видів такого імпорту, включно з трубопровідним газом і скрапленим природним газом, що доставляється морськими шляхами.

Як Європа скоротила залежність від російського газу

Європейський Союз планує звести імпорт російського газу до нуля до кінця 2027 року. Урсула фон дер Ляєн нагадала, що ще кілька років тому росія була найбільшим постачальником газу для європейського ринку. На її частку припадало близько 45% загального імпорту ЄС. Така залежність робила країни вразливими до зміни умов постачання, цінових коливань і політичного тиску.

Після початку повномасштабної війни проти України ситуація змінилася. Європейські уряди почали прискорено шукати альтернативні джерела палива, укладати нові контракти та змінювати логістику постачань. Держави збільшили закупівлі скрапленого природного газу, розширили можливості портових терміналів і посилили з’єднання між національними газовими мережами.

«Чотири роки тому росія намагалася нас шантажувати. На той час 45% нашого імпорту газу надходило з росії. Майже за одну ніч майже весь цей імпорт був припинений. Але Європа трималася разом, і ми вийшли з цього сильнішими», — заявила президентка Європейської комісії.

Нині частка російського газу в імпорті Європейського Союзу зменшилася приблизно до 12%. Цього результату вдалося досягти завдяки поєднанню кількох чинників: диверсифікації постачальників, скороченню споживання, заповненню підземних сховищ і розвитку альтернативної енергетики. Додаткову роль відіграли теплі сезони, заходи з енергоефективності та зменшення попиту з боку окремих промислових підприємств.

Водночас зниження залежності не означає автоматичного зникнення всіх ризиків. Європейський ринок залишається чутливим до міжнародних криз, перебоїв у транспортуванні та коливань вартості скрапленого газу. Саме тому Брюссель прагне не просто замінити одного постачальника іншим, а побудувати більш гнучку енергетичну систему, здатну швидко реагувати на зовнішні виклики.

Важливим напрямом цієї політики є збільшення виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Європейські країни розвивають сонячну та вітрову генерацію, модернізують електромережі, інвестують у накопичувачі енергії та підтримують програми утеплення будинків. Зменшення споживання газу в опаленні й промисловості має стати одним із ключових способів скорочення імпортної залежності.

Високі ціни не змінюють курс ЄС

Рішення про повну відмову від російського газу ухвалюється на тлі складної ситуації на енергетичному ринку. Високі ціни на паливо впливають на домогосподарства, підприємства, комунальні послуги та виробників електроенергії. Особливо відчутними наслідки є для галузей, у яких газ використовується як паливо або сировина, зокрема для хімічної промисловості, металургії, виробництва добрив і скла.

Фон дер Ляєн зазначила, що від кінця лютого ціни на газ зросли на 140%, а дизельне пальне подорожчало вдвічі. Загальні додаткові витрати Європи на імпорт викопного палива від початку війни в Ірані сягнули 100 мільярдів євро. За її словами, збільшення фінансового навантаження не супроводжувалося відповідним зростанням обсягів енергії, доступної європейським споживачам.

Тиск на промисловість посилює дискусію щодо заходів державної підтримки. Частина компаній наполягає на тимчасовій допомозі, податкових пільгах або компенсаціях для підприємств, які найбільше постраждали від здорожчання енергоносіїв. Уряди країн ЄС водночас мають балансувати між підтримкою бізнесу, захистом населення та необхідністю не послаблювати перехід до чистої енергетики.

У Брюсселі наголошують, що повернення до масштабних закупівель російського газу не може бути відповіддю на високі ціни. На думку європейських інституцій, короткострокове здешевлення палива не компенсувало б політичних і безпекових ризиків, пов’язаних із повторним формуванням критичної залежності. Натомість ЄС планує прискорювати розвиток власної генерації, економне використання енергії та спільні механізми закупівель.

Координація між державами-членами залишається важливою умовою для стабільності ринку. Спільне формування запасів газу, взаємодопомога в разі дефіциту, обмін ресурсами між країнами та узгоджені правила реагування мають зменшити ризик перебоїв. Окрему увагу приділяють захисту споживачів, адже різкі стрибки цін можуть погіршити соціальну ситуацію та посилити інфляційний тиск.

Заборона на російський СПГ і перехідний період

Одним із головних етапів реалізації плану стане припинення імпорту російського скрапленого природного газу. Заборона на такі поставки має повністю набути чинності з 1 січня 2027 року. Таким чином, Європейський Союз поступово закриватиме свій ринок для російського газу незалежно від способу його доставки.

Перехід до нових правил передбачає певні винятки та адаптаційні періоди для контрактів, укладених раніше. Вони мають дати компаніям і державам час для перегляду логістики, пошуку альтернативних постачальників і переобладнання інфраструктури. Водночас такі положення не змінюють загальної мети ЄС — повністю припинити закупівлю російського газу.

Складнішим цей процес може бути для країн, які тривалий час мали вищу залежність від російських енергоносіїв. Їм необхідно модернізувати газові мережі, розширити доступ до терміналів для приймання СПГ і збільшити пропускну спроможність міждержавних з’єднань. Додатковим завданням є пошук нових постачальників за конкурентними цінами, щоб перехід не призвів до тривалого дефіциту чи надмірного подорожчання.

Представники Угорщини раніше заявляли, що країна здатна виконати вимоги Європейського Союзу та відмовитися від російського газу протягом року. Проте остаточний результат залежатиме від технічної готовності кожної держави, доступу до альтернативної інфраструктури та політичної волі урядів. Європейська комісія очікує, що країни-члени діятимуть скоординовано та не створюватимуть нових односторонніх залежностей.

Для ЄС відмова від газу з росії має не лише економічне, а й безпекове значення. Скорочення закупівель зменшує фінансові надходження до російської економіки та обмежує можливості використання енергетики як інструменту впливу. Водночас європейські країни прагнуть довести, що енергетична політика може поєднувати стабільність постачань, захист споживачів і підтримку України.

До кінця 2027 року Європейський Союз має пройти вирішальний етап перебудови газового ринку. Успіх цього плану залежатиме від темпів розвитку відновлюваної енергетики, обсягів альтернативного імпорту, готовності промисловості скорочувати споживання та здатності урядів допомагати найбільш уразливим споживачам. Урсула фон дер Ляєн переконана, що спільні дії держав-членів дадуть змогу Європі подолати енергетичну кризу й більше не повертатися до критичної залежності від одного постачальника.