Меценат планує викупити пам’ятник Булгакову — скульптуру можуть перевезти до Полтави

Меценат із Полтави Віктор Бажан оголосив про намір викупити демонтований у Києві пам’ятник Михайлу Булгакову та перевезти скульптуру до приватного музею в Полтаві. У дописі на власній сторінці в Facebook він наголосив, що прагне зберегти роботу як мистецький експонат і дати їй «нове життя» в музейному середовищі — водночас звернувшись до громадськості з проханням про фінансову підтримку для реалізації цього задуму.

Що пропонує меценат і які кроки передбачені

За повідомленнями, Віктор Бажан, який називає себе військовим лікарем і засновником «Музею Бажана», готовий укласти угоду про викуп пам’ятника у спадкоємиці скульптора та організувати його транспортування до Полтави. План передбачає проведення консерваційних робіт, ретельного пакування та встановлення на території музею, розташованого в колишньому маєтку поміщика Болюбаша. Бажан підкреслив, що музей має на меті зберігати експонати та забезпечувати їхню експозиційну інтерпретацію задля культурно-освітніх цілей.

Технічно та юридично такий проєкт вимагає низки узгоджень: оформлення прав власності, погодження з органами охорони культурної спадщини щодо умов транспортування та консервації, а також забезпечення фінансування перевезення, реставрації та монтажу. Меценат визнає, що ці заходи потребують суттєвих коштів, тому звертається до благодійників і культурних інституцій із пропозицією співпраці. У разі реалізації ініціативи пам’ятник отримав би постійну експозиційну локацію з можливістю наукового супроводу та публічних програм.

Причини демонтажу, правовий контекст та громадська реакція

Пам’ятник Булгакову був демонтований з Андріївського узвозу в Києві й переданий на зберігання спадкоємиці скульптора Михайла Рапая. Демонтаж відбувся в межах політики деколонізації міського простору: ще у 2023 році Український інститут національної пам’яті відніс низку об’єктів, пов’язаних із Михайлом Булгаковим, до тих, що містять ознаки російської імперської пропаганди. У висновках фахівців зазначалося, що використання імені та образів у топоніміці та пам’ятниках могло слугувати елементом культурної русифікації.

Цей крок викликав широку суспільну дискусію: від громадських ініціатив щодо демонтажу до звернень захисників культурної спадщини, які наполягали на необхідності збереження артефактів з належною інтерпретацією. Петиція про усунення пам’ятника з публічного простору набрала необхідну кількість підписів, а в 2024 році робоча група Київради з питань декомунізації підтримала відповідні рішення, які пізніше були закріплені на рівні міської ради. Паралельно експертне та культурне середовище обговорює можливості трансформації музейних експозицій на Андріївському узвозі та переосмислення наративів, пов’язаних зі спірною спадщиною.

Суперечлива спадщина: варіанти збереження та дискусія про доступність

Ініціатива полтавського мецената відкриває нову фазу дискусії про те, де і як має зберігатися демонтована радянська чи імперська символіка — у публічному просторі, спеціалізованих музеях чи приватних колекціях. Кожен із варіантів має свої плюси й мінуси: збереження в публічному просторі забезпечує відкритий доступ, але може відновлювати контекст, що викликає заперечення; музейне зберігання дає змогу ретельно інтерпретувати предмет, пояснювати історичні процеси та уникати прославляння сумнівних наративів; приватне розміщення може забезпечити збереження артефакта, однак ставить питання доступності, прозорості та публічного контролю.

Експерти з музейної справи та культурної політики наголошують на важливості професійної консервації, наукової інтерпретації та відкритої комунікації з громадськістю незалежно від остаточного місця зберігання. Один із можливих компромісів — передача об’єкта до музейного закладу з чіткими умовами публічних виставок, освітніх програм і документування контексту його демонтажу та переміщення. У випадку з ініціативою Віктора Бажана доля пам’ятника залежатиме від домовленостей між спадкоємицею скульптора, органами охорони культурної спадщини та місцевою владою, а також від наявності ресурсів для транспортування й реставрації.

Наразі остаточне рішення щодо передачі пам’ятника та його подальшого місця зберігання не оголошено. Пропозиція мецената підштовхує до подальшої публічної дискусії про те, як поєднати збереження мистецьких творів з відповідальністю за історичну пам’ять та суспільний інтерес. У будь-якому разі, питання про те, яким саме шляхом піде ця скульптура — до музею в Полтаві, у інший музей або ж далі на зберігання — залишаються відкритими, і вирішення залежатиме від юридичних, фінансових і етичних домовленостей між зацікавленими сторонами.